Журналіст Михайло
Андрійович для «Малкави»:
«Австрія манить
українців. Бажанням одних є потрапити на Віденський бал, інших - отримати
політичний притулок.
Влада вирішила
позбавитися Ігоря Гужви – тому «дозволила» йому просити політичного притулку в
Австрії. Можливо, це й би пройшло малопомітно – якби не те, що накладається по
часі на запланований візит Петра Порошенка до Відня в перші декаді лютого.
Історія редактора
інтернет-видання "Страна.ua" Ігоря Гужви досить заплутана. В ній
фігурують і «гра в торгівлю політичним компроматом» і флешка з секретною
інформацією Міністерства оборони, і тиск на свободу слова.
Нині політична
еліта всіляко намагається загравати із журналістами – з метою, як власного
піару, так і для протидії конкурентам. Якщо не вдається прикупити надто
незалежного журналіста – тоді намагаються приборкати різними способами.
Нині в пресі
кочує величезний об’єм компромату – практично, можна відшукати згадування на
кожного політика – від районного рівня до президентського. В певній мірі можна
припустити, що Гужва потрапив до майстерно спланованої пастки – його покарання
мало стати показовим для інших. Та, з другого боку, вимагати відкупу за
нерозміщення хабара не варто вважати критерієм журналістської етики.
Риторичність
питання в тому, чому Гужві дозволили «випурхнути з клітки». На верхах
зрозуміли, що озлоблювати журналістську братію нині не доцільно – як не як,
частина «колег по цеху» ладні стати на бік редактора «Страни.юа». Тому влада
вирішила позбавитися Ігоря Гужви в досить делікатний спосіб – банально,
«прогавлено терміни обмеження волі, винесені судом. Цим самим «дозволила» Гужві
скористатися цим проколом правоохоронної системи - не порушуючи законодавства,
залишити межі України та просити політичного притулку в Австрії».