Журналіст Михайло
Андрійович про «Національні дружини» для «Малакави»:
«Створення
народних дружин справа не нова. За часів Радянського Союзу це була чи
наймасовіша організація після ВЛКСМ, Товариством тверезості та Товариством захисту
історичних пам’яток. Члени ДНД разом з міліцією здійснювали патрулювання
ввірених територій – за час, відданий чергуванню, на основному робочому місці
отримували додатковий вихідний. Існували певні важелі стимулювання дружинників
– від преміювання та курортних путівок до пільг на отримання житла. Керівники
штабів та опорних пунктів ДНД (у своїй більшості пенсіонери правоохоронних
органів) отримували зарплату. Багатьом «характеристика члена ДНД» слугували
своєрідною путівкою в життя
Нині злочинність
в Україні набрала небаченого розмаху. Що притаманно, на цьому поприщі діють як
організовані злочинні групи так і своєрідні групи «Робін Гудів», учасники яких
намагаються боротися з незаконним бізнесом. Мають місце випадки конкретних
«розбором» із стріляниною, вибухами та жертвами. Національна поліція не в змозі
протидіяти порушенням правопорядку та розслідувати скоєні злочини.
За 4 роки майже
півмільйона громадян пройшли військовий вишкіл та набули бойового досвіду. Нині
більшість з них не забезпечені постійною роботою – тому є немаловажним фактором
нагнітання криміногенної ситуації
Має місце
неабияка політизованість суспільства. Демобілізовані учасники АТО нерідко
стають «бойовим крилом» тої чи іншої політичної сили.
Тому організація
частини осіб з перелічених контингентів в напіввійськову організацію
правопорядку до певної міри може вплинути на контроль злочинності – зрозуміло,
в тому випадку, якщо чиниться це не з чистими намірами».