Журналіст Михайло
Андрійович для «Малакави»:
«Свобода» нині входить в період своєрідної
«перестройки» - час диктує свої вимоги. Новітні політичні партії та рухи
правого спрямування, які утворилися після революції Гідності, явно норовлять
потіснити цю партію на правому фланзі пропагування національної ідеї.
Не варто забувати
й демографічний чинник. Час робить свою справу – з кожним роком меншає
учасників визвольних змагань УПА та ОУН. Саме на цьому поприщі й закладалася
основа ВОС «Свобода» - авторитет звитяжців тут виконував чільну роль. Саме на
лобіюванні «визнання УПА» й будувалася головна доктрина «Свободи» …
Пропагандистський
запал Фаріон явно не досяг бажаних результатів – комуністичне минуле явно тяжіє
над цією «теперішньою націоналісткою». Швайка-міністр та Махніцький-прокурор
теж добряче приклалися до підмочування репутації партії, членами якої були.
Олег Тягнибок
явно не витягує той віз, вщент навантажений проблемами. Та й авторитет його
серед партійців вже не той, що ним користувався на початках. «Свободі» в 2015
не вдалося взяти Львів – Садовий отримав кількісну перемогу над Кошулинським.
«Свободівська влада» Івано-Франківська та Тернополя час від часу опиняється в
епіцентрі гучних корупційних скандалів. Все це теж явно не працює на позитивний
імідж партії – борці з корупцією перевтілюються в корупціонерів.
У своїй
більшості, члени «Свободи» розуміють, що консерватизм лідера Тягнибока навряд
чи приведе партію до «повернення в парламент». Як і те, що стати президентом
Олегу Тягнибоку «не світить» - давно вже змирилися з цим.
Та нині моноліт
прихильників «Свободи» починає ділитися на групи «за інтересами». .. Кошулинського,
Кривецького, Сича…».
