Безпечні продукти – українським споживачам, а прибутковий бізнес – виробникам?

15 березня – Всесвітній день прав споживача. Не секрет, що в Україні ці права доволі часто порушуються. Прикладом цьому є численні відклики з торговельної мережі небезпечних для здоров’я продуктів та резонансні випадки отруєнь.

Експерти харчового ринку переконані, що традиційними способами змінити ситуацію складно. Насамперед, слід змінювати підходи до забезпечення безпеки продуктів харчування. А це означає, що настав час для впровадження сучасних систем управління харчовою безпекою, таких, як НАССР (Hazard Analysis and Critical Control Point) на підприємствах харчової промисловості.

Серед тих, хто активно відстоює цю ідею та допомагає її реалізації, проект Міжнародної фінансової корпорації (IFC) «Безпека харчової продукції в Україні».

- Чому ви вважаєте, що для України настав час змінювати підходи до забезпечення безпеки споживачів?

- Для України це питання особливо актуальне. Країна має величезний потенціал у сфері агробізнесу та давні традиції переробки, - почала розмову керівник проекту IFC Сара ОКМАН. – Але традиційний підхід до контролю харчової продукції неефективний. Він фокусується на вже готовому продукті і не може унеможливити виробництво небезпечної продукції на початкових стадіях. Відмінність НАССР в тому, що система забезпечує безпеку продукції безперервно, від виробництва до зберігання та реалізації.

Раніше підприємства належали державі, яка відповідала за безпеку продукції, що випускалася. Сьогодні практично всі підприємства в Україні стали приватними. Це означає, що відповідає за безпеку продукції той, хто її виробляє. Суть змін у перенесенні відповідальності з держави на виробника. Тепер власники та керівники підприємств повинні самі турбуватися про те, як вберегти свого споживача від отруєнь, а себе від проблем, що пов’язані з ними. Інакше вони втратять своє місце на ринку. Тобто, не лише думки про здоров’я споживача, але й жорсткі закони конкуренції змушують все більше харчових підприємств замислитися над впровадженням систем безпеки своєї продукції. НАССР – визнаний та надійний інструмент, який забезпечує споживачам безпеку, а виробнику – економію коштів, зростання продажів та мінімізацію ризиків.

- В Україні є скептики, які вважають, що НАССР - надто складна система, нерентабельна, обов’язково вимагає сертифікації, і що вона взагалі не потрібна на внутрішньому ринку. Що ви скажете з цього приводу?

- НАССР відома всьому світові як система безпеки харчової продукції, котра довела свою ефективність. Саме тому уряди країн Європейського Союзу та США, піклуючись про своїх громадян, вимагають НАССР від виробників продуктів харчування.

Важливо розуміти, що НАССР – це система управління, яка не лише контролює харчову безпеку, але й формує конкурентоспроможність підприємства. Підприємству не треба обирати між інвестиціями в безпеку та прибутковістю. Ще раз хочу підкреслити, перевага НАССР в тому, що система одночасно економить ресурси, забезпечує зростання продажів та прихильність покупців.

Український ринок вже відчуває потребу у НАССР. Великі торговельні мережі все частіше вимагають від своїх постачальників гарантій безпеки продукції. Тому що вони дорожать своїм ім’ям, не бажаючи компромісів з безпекою для своїх покупців.

З іншого боку, після вступу України до СОТ конкуренція на внутрішньому ринку загострилася. Завдяки великому вибору імпортних товарів український споживач став ще поінформованішим та вимогливішим. Українці розуміють, що так само гідні якісних та безпечних товарів, як і їхні європейські сусіди. В результаті, вітчизняні підприємства теж усвідомлюють, що не можна ділити продукцію на дві категорії – на ту, яка пропонується на експорт, і на ту, котру пропонують для внутрішнього ринку. Виробництво харчових продуктів не допускає подвійних стандартів. Не можна ділити споживачів на тих, хто заслуговує на краще, і на тих, для кого і так зійде.

- Яким чином система НАССР може бути вигідною підприємствам?

- Поясню на прикладі. Уявимо ситуацію – виробник запропонував ринкові продукцію, яку, як виявилося, не можна подавати до столу. Торговельна мережа нажахана: товар є, а продавати його не можна! Обурені покупці. Виробник змушений відкликати свою продукцію, покривати збитки партнерів, заспокоювати громадську думку, виплачувати грошову компенсацію потерпілим і навіть змінювати торгову марку. Це колосальні втрати. Наявність НАССР на підприємстві дозволяє не довести ситуацію до кризи, попереджаючи загрози чи виявляючи їх на початкових стадіях виробництва.

- Чим ваш проект може допомогти українським підприємствам та українським покупцям?

- Головне завдання нашого проекту – підвищити конкурентоздатність українських виробників, посиливши їх системи управління безпекою харчової продукції. Ми працюємо в трьох стратегічних напрямках. Перший напрямок – інформування громадськості про те, що таке сучасні системи управління харчовою безпекою, чому вони важливі і які переваги вони надають виробникам, державі та споживачам. Другий напрямок – це безпосередня консалтингова та інша допомога підприємствам щодо впровадження системи НАССР. Тут і навчання, і прямі консультації, і оціночні аудити, й інше. Третій напрямок – це робота з державними органами у питаннях контролю підприємств, у яких вже є НАССР. От такий комплексний підхід. На завершення я хочу підкреслити: ми допомагаємо українським підприємствам усвідомити, що дієва турбота про споживачів не лише потрібна, але й прибуткова.

Степан ГОНЧАРЕНКО,

Національний прес-клуб «Українська перспектива»