Якою буде Україна з новим президентом? Новий Президент. Нова Україна?

Найважливішою подією поточного тижня є, без сумніву, інавгурація та вступ на пост новообраного президента України – В.Ф. Януковича.

На щастя, незважаючи на песимістичні прогнози більшості політологів, які пророкували «нечесну і брудну виборчу гру», вибори відбулися у відповідності до закону. Міжнародна спільнота визнала їх демократичність, а відтак і влада новому президенту була передана легітимно. Присутність на інавгурації великої кількості іноземних високопосадовців, зокрема і шефа європейської дипломатії Кетрін Ештон, засвідчила їхню згоду з вибором українського народу та готовність до співпраці з новим президентом.

Сама інавгурація була шаблонна і не вразила своєю помпезністю. Однак вразила поведінка народних депутатів від блоку Юлії Тимошенко та Народної самооборони. Ігнорування процедури вступу на пост Президента України вкотре засвідчило рівень політичної культури народних обранців, а точніше її відсутність. Окрім того депутати ще й порушили трудове законодавство України, адже в їхні обов’язки входить відвідування засідань Верховної Ради України. Уявіть собі аналогічний прецедент у будь-якій з розвинених держав.

Всім зрозуміло, що програвати не приємно, однак у всіх змаганнях є переможці і переможені. Тому зі вступом на посаду Віктора Федоровича Януковича потрібно змиритися, як з об’єктивною реальністю.

Життя після виборів не закінчується, як про це нам заявляють деякі політики, а навпаки породжує велику кількість викликів та запитань, як для самих посадовців, так і для простих громадян.

Чого нам слід очікувати від нового президента? Яку стратегію розвитку запропонує він для нашої держави? Які кардинальні зміни буде проведено і в яких сферах суспільного життя?

Ось далеко не повний перелік запитань, які повинні сьогодні хвилювати громадян України, а не прізвище президента і ностальгія за програвшим кандидатом.

Відповіді на ці запитання дати доволі складно. Для цього беремо Конституцію України і уважно читаємо Розділ V – «Президент України». І що ж нам говорить основний закон? Президент - це глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України тощо. Однак, жодної згадки про те, що він є керівником виконавчої гілки влади ви там не побачите. Іншими словами реальної здатності впливати на соціально-економічні процеси в державі в нього немає.

Виконавча вертикаль сконцентрована в руках Кабінету Міністрів України, яка на сьогоднішній день ще й досі перебуває в руках Юлії Володимирівни Тимошенко. І якщо Партії Регіонів не вдасться домовитися з іншими політичними силами про створення пропрезидентської коаліції, то жодних обіцяних змін так і не буде.

Адже вступ на посаду нового президента не тягне за собою зміну складу Кабінету Міністрів України.

А тепер подумаємо заради чого боролися? За які повноваження? За бюджетні потоки? Так вони в Кабінеті Міністрів України. За силові структури? Тут без затвердження Верховної Ради не обійтись. Можливо, за славу? Ну якщо за останнє, тоді зрозуміло.

Партія Регіонів має найбільшу фракцію в парламенті, а, відтак, у відповідності до канонів європейського парламентаризму, вона повинна виконати свою місію – створити нову коаліцію. Припустимо гіпотетично, що уряд Тимошенко все ж таки буде відправлений у відставку і спробуємо передбачити подальші кроки новообраного президента.

Насамперед, варто сконцентрувати увагу на зовнішньополітичній доктрині В.Ф. Януковича. Переважна більшість людей сприймають його як проросійського політика, готового постійно виконувати усі «забаганки» Кремля.

Однак, така позиція не є настільки правильною, як може здатись на перший погляд.

В першу чергу це пов’язано з самою позицією Віктора Януковича відносно прозахідного вибору України і безальтернативності цього вибору, про що він неодноразово заявляв у засобах масової інформації. Підтвердження цим тезам є і сама діяльність В.Ф. Януковича на посту прем’єр-міністра. Нагадаємо, що під час його каденції Україна просунулася набагато далі у співпраці з НАТО ніж при прем’єрстві Тимошенко.

Також підсиленням даних тверджень є і саме оточення Януковича, а це власники металургійних комбінатів, заводів, шахт, які прагнуть вийти на європейські ринки збуту своєї продукції.

Далеко не останню роль відіграє на зовнішньополітичному векторі України і сама позиція Європейського Союзу, який судячи з останніх заяв налаштований вкрай позитивно відносно України.

Для того, щоб виглядати більш переконливим у своїх твердженнях використаю ще один факт відносно проєвропейськості В.Ф.Януковича: як ми знаємо у понеділок відбудеться його візит до Брюселя, так-так, саме до Брюселя − столиці ЄС, а не до Москви, як це робили його попередники, в тому числі і В. А. Ющенко.

В оборонній доктрині змін взагалі не відбудеться. Україна і надалі буде співпрацювати з НАТО, однак справа до вступу так і не дійде. Янукович доволі чітко висловився про це під час своєї інавгураційної промови в парламенті, заявивши, що бачить Україну як європейську позаблокову державу.

В культурно-духовній сфері слід очікувати на певний демарш. Будуть підніматися питання двомовності в Україні, які в тім кінцевої реалізації так і не будуть мати. Також всі ми забудемо про спроби з’ясування історичної справедливості відносно спірних моментів української історії. Основна увага буде прикута до сьогодення.

Соціально-економічний напрямок ось, що слід вважати пріоритетним у діяльності нового президента. Янукович завжди себе позиціонував як політик-господарник, тому варто очікувати на спроби відродження економіки, підняття життєвого рівня громадян, подолання економічної кризи, безробіття. Соціально-економічна сфера була його головним меседжом під час виборчої кампанії. Тому задля збереження свого електорату та власного імені, новий президент зобов’язаний акцентувати свою увагу на цій сфері суспільного життя. Зрештою, це те, що зараз найбільше цікавить людей, власне, це те, за що вони проголосували і чому повірили.

Як би там не було, поживемо - побачимо. Головне, щоб новий президент пропагував та реалізовував проукраїнську політику і покращив наше життя.

Андрій Ревюк, політолог