Як уникнути злиднів на старість

Задуматися про пенсію молоду працівницю Інну змусила неприємна ситуація. Її роботодавець, який частину зарплати видає офіційно, іншу – готівкою, замість обіцяних 2 тис. грн. видав на руки (готівкою та через банкомат) 1850 грн. У відповідь на запитання, а де ж іще 150 грн., роботодавець повідомив – у Пенсійному фонді.



Інна порахувала, що, теоретично, за 30 років трудового стажу, за умови стабільного відрахування із зарплати щомісяця 150 грн. до Пенсійного фонду, мала б нажити

54 тис. грн. Відтак, вийшовши на заслужений відпочинок, мала б отримувати (за умови перебування на пенсії 15 років) щомісяця по 300 грн. Це, звісно, не враховуючи надбавок і коефі­цієнтів, за якими уряд нараховує пенсію. Але все од­но, на думку Інни, це дуже мала сума. Куди прибутковіше, а головне – без зобов’язань, бу­ло б використати ці гроші вже зараз, – подумала вона. Чи жалкувати Інні про те, що офіційно працевлаштована на роботу, не відомо. Але тенденції свід­чать: усе більше громадян не задоволені рів­нем того, що вони віддають державі, коли працюють, і рівнем того, що пропонує їм Пенсійний фонд після виходу на пенсію.

Механізм



Діюча система Пенсійного фонду – “годівниці”, з якої зараз отримують пенсії понад 10 млн. українських пенсіонерів, функціонує завдяки надходженням від роботодавців і працівників. Кожен роботодавець щомісяця платить до Пенсійного фонду нарахування із заробітної плати – 32,3% за кожного свого працівника (4%, якщо праців­ник – інвалід). Цю суму вираховують із зарплати пра­ців­ника. Крім того, він сам зму­шений віддавати ще 2% своєї зарплати (тієї, що залишилася) до Пенсійного фонду. Ще 1,5% заробітної плати працівника працедавець платить до фонду Соцстраху у зв’язку з тимчасовою втратою праце­здатності (лікарняні, декретні), сюди ж платить 0,5-1% працівник (0,5% – якщо зар­плата нижча за прожитковий мінімум, який зараз становить 649 грн., і 1% – якщо більша).

Окрім того, із зарплати пра­цівника працедавець від­раховує 0,73-2,1% (залежно від категорії небезпеки) до Фонду страхування від нещасних випадків, а також 1,3% працедавець, та 0,5% – працівник – до Фонду страхування внесків на випадок безробіття. Якщо порахувати все разом, отримаємо 38,83-40,7% відрахувань із нашої заробітної платні.

Тепер про пенсію. Від 1 липня 2008 року її мінімальний розмір становить 544 грн. Згідно з пенсійним законодавством, розмір пенсії розраховують за формулою, що визначає пенсію як добуток середньомісячної зарплати та коефіцієнта стажу. Тут мав би діяти принцип – що довше працюєш, то більше маєш, але де-факто за ці гро­ші прожити буде неможливо. До прикладу, пенсія громадянина за наявності 40 років стажу (коефіцієнт 0,48000) і з рівнем офіційної заробітної плати 2395,82 грн. становитиме 1150 грн. Це основний розмір пенсії. Крім цього, за кожен повний рік роботи понад необхідний (для чоловіків – 25 років, для жі­нок – 20 років роботи) встановлюють доплату до пенсії з розрахунку 1% за кожен рік понаднормового стажу, але не більшу, ніж міні­мальна пенсія. Оскільки величина мінімальної зарплати –

544 грн., доплата становитиме 15%, тобто 81,60 грн., а загальний розмір страхової пенсії – 1231,60 грн.

Пенсію видають із Пенсійного фонду – цьогоріч його бюджет становить 32 млрд. грн., але 22 з них – “позичені” з Державного бюджету.

За словами президента Інституту трансформації суспільства Олега Соскіна, виникає логічне запитання: чому, коли із зарплат працюючого населення України (а це близько 20,6 млн. осіб) ледь не половину суми до пенсійного та фон­дів соціального страхування вираховують згадані фонди є фактичними банкрутами? “Ситуація дуже складна – з одного боку, маємо дуже великий відсоток відрахувань до Пенсійного фонду та Соцстраху, з іншого – наднизькі пенсії, від­сутність соціальних гарантій – якщо зламав на виробництві ногу, то де-факто платитимеш у лікарні за все з власної кишені, як і за від­починок у державному санаторії. Причина – 90% відрахувань іде не на виплату пен­сій і забезпечення соціальних гарантій, а на утримання величезного апарату Пенсійного фонду. І так буде надалі, доки в Україні не проведуть пенсійну реформу. Щоправда, не ту, яку начебто започаткували 2004 року та яка передбачає як додаток до існуючих 40% відрахувань іще 7% обов’язкових відрахувань до недержавних накопичувальних фондів. Усе, що треба зробити, – це повністю ліквідувати Пенсійний фонд і запровадити систему індивідуальних пенсійних рахунків, на які майбутні пен­сіонери переказували б зі своїх зарплат 15%”, – каже пан Соскін. Утім експерт сумнівається, що в Україні колись проведуть таку реформу. Мовляв, у владі є дуже багато зацікавлених осіб, які не допустять, щоб “годівницю” ліквідували.

Альтернативна пенсія

Вигідніше, кажуть експерти, переказувати гроші в банк на спеціалізовані пен­сійні рахунки або взагалі класти їх на депозит. Вигода залежатиме від ставки, яку запропонує фінустанова. Утім сказати, що банки готові за­про­по­нувати клієнтові привабливу пенсійну програму, на жаль, не можна – здебільшого ставки за пенсійними рахунками невеличкі – не перевищують 17%, проте на них можна покласти маленьку суму з можливістю її поповнення або знімання. Інша річ – звичайні довгостроко­ві депозитні вклади, ефек­тив­ні ставки яких сягають понад 20% у гривні та 13% в іноземній валюті. Але для того, щоб тримати такий депозит, треба непогано заробляти – суми довгострокових депозитів зазвичай стартують від 500 дол. США в еквіваленті гривні. Проте, якщо підрахувати накопичений упродовж декількох десят­ків років трудового стажу капітал, такий варіант буде чи не найкращим.

Валентин Концевич



За матеріалами:"Львівська Газета"