"Нафтохімік Прикарпаття" не працює вже півроку. Оживити завод можуть каспійські вуглеводні і великі гроші.
Одне з найпотужніших бюджетоформуючих підприємств Івано-Франківщини ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" завмерло в невизначеності.
Ось уже скоро півроку, як воно не працює. В 2007-му нафтохіміки "прогуляли" 129 днів і вперше за останні роки спрацювали зі збитками. Цьогоріч до роботи ще й не бралися.
Запуск НПЗ вкотре відкладається. Тепер начебто до квітня… Щоб ці плани не перетворилися на першоквітневий жарт, власникам підприємства, його головним акціонерам, серед яких і держава з 26-відсотковим пакетом акцій, треба відповісти на цілий ряд непростих і незручних запитань. Перш за все — чи потрібне це підприємство взагалі, кому потрібне і в якому вигляді?
В умовах нестачі сировини для завантаження переробних потужностей, "несподіваної" заборони Держспоживстандартом на випуск дизпалива і бензину з масовою часткою сірки відповідно до 0,5% і 0,1%, необхідності залучення величезних капіталовкладень для модернізації виробництва і несприятливої, щоб не сказати ворожої, державної політики щодо вітчизняних нафтопереробних підприємств, припущення про консервацію заводу чи продаж частини його активів хоч і виглядають суперечливими, проте цілком зрозумілими.
Політичний простій
— Я не знаю, як ви хочете писати цей матеріал... Колись я їх критикував, а тепер би не хотів цього робити, — зазначив у телефонній розмові "Галицькому кореспонденту" голова ДПА в Івано-Франківській області Михайло Смачило. Щоб отримати коментар з приводу сплати "нафтохіміками" податкових платежів та відшкодування їм державою податку на додану вартість, ми домовилися зустрітися з головним податківцем області наступного дня.
Однак ані наступного, ні через день, ні через тиждень Михайло Смачило часу на спілкування з журналістом "ГК" так і не знайшов. Чим був заклопотаний Михайло Васильович, можемо лише здогадуватися. Втім, як стало відомо "ГК" з добре поінформованих джерел, в області цього тижня працює спеціальна комісія ДПА України, яка перевіряє викладені в депутатському запиті на адресу голови ДПА України пана Буряка факти незаконного відшкодування ПДВ в кількох районах Івано-Франківщини, зокрема Надвірнянському. Подейкують, справжня мета ревізорів — не стільки перевірити правильність відшкодування податку на додану вартість, скільки знайти причини відправити Михайла Смачила у відставку.
"Нафтохімік Прикарпаття" останнім часом виграв у податкової всі суди. Більше того, заборгованість бюджету перед НПЗ складає понад 78 млн. грн. Своє невдоволення "нафтохіміками" податківці тепер обмежують наріканнями на простій підприємства, через який бюджет не отримує щомісячно, як мінімум, 20-30 млн. грн.
— Зниження обсягів переробки нафти на ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" спостерігається з травня 2006 року. Якщо у 2006 році проти 2005 року обсяги переробки зменшилися на 36,3%, то в 2007 році вже на 34,5% проти 2006 р. Така ситуація передусім зумовлена обмеженістю ресурсів сирої нафти. Звісно — це питання політичне, — із своєю неодмінно багатозначною посмішкою зазначив кореспонденту "ГК" голова правління ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" Олександр Шиляєв.
В чому полягає "політичність", Олександр Леонідович уточнювати не став. Втім, за деякими спостереженнями, проблеми в роботі надвірнянського НПЗ особливо загострилися після того, як набув розголосу корпоративний конфлікт навколо кременчуцького НПЗ "Укртатнафта". Тоді за право контролю над підприємством змагалися, з одного боку, бізнесові структури Росії, з іншого — вітчизняна фінансово-промислова група "Приват". Давно ж не секрет, що "Нафтохімік Прикарпаття" працює в орбіті саме "приватівців". Отож, після того, як російська "Татнєфть" припинила поставки нафти на кременчуцьке НПЗ, вся нафта, яку видобуває підконтрольна цій же ж групі ВАТ "Укрнафта" (12% якої, до речі, дають родовища Івано-Франківщини), була перерозподілена на Кременчук. Окрім "Нафтохіміка", без сировини залишився і Дрогобицький НПК "Галичина".
Аверс в кінці тунелю
З метою диверсифікації джерел постачання нафти в Україну та забезпечення безперебійного режиму роботи двох західноукраїнських НПЗ керівники ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" та ВАТ "Нафтопереробний комплекс "Галичина" на початку цього року звернулися з офіційним листом до президента України Віктора Ющенка, прем´єр-міністра Юлії Тимошенко та голови правління НАК "Нафтогаз України" Олега Дубини з проханням прийняти рішення про "аверсне" функціонування нафтопроводу "Одеса-Броди".
— Це питання вирішується на урядовому рівні. Воно було порушене в Міністерстві палива та енергетики місяць тому. Зараз відбувається вивчення. Надіємося, що прийдемо до чогось позитивного. На адресу Надвірнянського та Дрогобицького НПЗ надійшли комерційні пропозиції про поставку з метою подальшої переробки легкої каспійської нафти загальним об´ємом не менше 5 млн. тонн на рік. Тут потрібне політичне рішення, якщо Україна не на словах, а на ділі дбає про свою енергетичну незалежність.
Якщо рішення про аверс буде прийнято, це дозволить забезпечити безперебійну роботу НПЗ на період його реконструкції та модернізації. Ми готові аверсом прокачувати стільки ж, скільки вони прокачують сьогодні у звичному режимі. Це буде плюс для України, для виробника. Що зараз має Україна, крім тих грошей, що отримує за прокачування нафти? Ми ж заплатимо ті самі гроші за прокачування, плюс — виробимо готову продукцію, заплатимо податки, люди отримають зарплату, — підкреслює Олександр Шиляєв.
Загалом питання аверсу — не нове. Ще в 2000 році НПЗ "Нафтохімік Прикарпаття" згадували як такий, що готовий прийняти каспійську нафту з трубопроводу "Одеса-Броди", коли нарешті сировина піде в напрямку Європи. Тоді з відповідною заявою виступив ніхто інший, як нинішній народний депутат Верховної Ради України, голова правління ВАТ "Укрнафта" Ігор Палиця, який тоді очолював НПЗ "Нафтохімік Прикарпаття". Ця заява виглядала цілком мотивованою, адже завод розташовується найближче до "Одеса-Бродівської труби".
Як чуємо тепер із обіцянок на найвищому рівні, Азербайджан готовий надати Україні каспійську нафту. А згідно з домовленостями президентів України та Польщі, аверс у напрямку Європи зможе запрацювати влітку цього року. Втім, не виключено, що реалізація цього проекту блокуватиметься нинішніми користувачами труби. Цю ситуацію чудово розуміє і керівництво підприємства.
— За минулий рік компанія, яка зараз використовує трубу, прокачала нафти понад 9 млн. тонн. Доходи отримала "Укртранснафта".
Які між ними діють договори, які умови попередження про зміну режиму роботи, компенсації, неустойки — невідомо. Це політико-економічне питання. Адже російські компанії, які зараз користуються нафтопроводами України, забезпечують сировиною, насамперед, свої заводи. Виробляють там нафтопродукти, а ми їх імпортуємо, платимо валюту. А своє виробництво сировиною не можемо забезпечити. На жаль, такою є державна політика. Парадокс, але ми, напевно, єдина держава, в якій за ввіз нафти потрібно сплатити ПДВ, а за імпортовані нафтопродукти ввізне ПДВ платити не треба.
Це гра проти власного товаровиробника. До вітчизняних підприємств звертаються тоді, коли не вистачає нафтопродуктів, зростає їхня ціна. Тоді проводять різноманітні зустрічі, підписують меморандуми про співпрацю, мовляв, давайте щось робити. Що ж до аверсу, то це питання, якщо є політична воля, повинно вирішитися впродовж двох місяців. Якщо ж ні, то це означає, що воно на невизначений час відтерміновується, — каже фінансовий директор ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" Ігор Александрович.
Продати чи не продати — ось питання
З огляду на нинішні реалії в галузі загалом і на підприємстві зокрема, питання аверсу сприймається неоднозначно. На думку експертів, лише політичної підтримки — замало, оскільки успішна реалізація проекту потребує гармонійного збалансування питань енергетичної безпеки з комерційними інтересами. А вони наразі аж ніяк не на користь нафтохіміків. Підприємство конче потребує модернізації, адже навіть якщо й довгоочікуваний аверс запрацює, "Нафтохімік Прикарпаття" не в змозі забезпечити якісне виробництво нафтопродуктів.
Впродовж останніх двох років підприємство з неабиякими труднощами добивалося дозволу Державного комітету з питань технічного регулювання і споживчої політики України на виробництво дизельного палива, що не відповідає стандартам. Але 16 січня цього року Держспоживстандарт своїм наказом відмінив чинність свого ж наказу, який дозволяв виробляти дизпаливо і бензин з масовою часткою сірки відповідно до 0,5% і 0,1%. Хоча політика держави, за визначенням спостерігачів, і справді спрямована на остаточне введення з 1 січня 2011 року європейських стандартів якості палива, заборона "Нафтохіміку Прикарпаття" та НПК "Галичина" до завершення модернізації працювати за теперішніми стандартами викликала певний подив. (До речі, 15 лютого Мінпаливенерго рекомендувало Держспоживстандарту розблокувати роботу НПЗ).
Дехто з прискіпливих в цьому також угледів політичний момент — цього разу внутрішній. Прихід у Держспоживстандарт суворішого керівництва навряд чи дозволить західноукраїнським підприємствам дістати ліцензію на виробництво неліквіду в 2008 році, зазначають деякі експерти, натякаючи не стільки на споживстандартний аспект, як на нинішні політичні розходження прем´єр-міністра Юлії Тимошенко та лідера групи "Приват" Ігоря Коломойського.
— Одномоментно перейти на європейські стандарти — неможливо. Зараз на заводі здійснюється величезна реконструкція, якої не було, напевно, в Радянському Союзі з 70-х років. В Україні тим більше. На підприємстві планується освоїти понад 1 млрд. дол. Вже укладено цілий ряд контрактів з передовими проектантами світу. Ведуться роботи з будівництва комплексу гідроочистки дизельного палива. Закуповується у великих об´ємах спеціальне обладнання. Всього в 2004-2007 роках на підприємстві освоєно близько 300 млн. грн., в тому числі на будівництво комплексу гідроочистки дизпалива, ізомеризації бензину і реконструкцію АТ-3 — понад 136 млн. грн., — розповідає головний нафтохімік Олександр Шиляєв.
За його словами, аби вийти на європейські стандарти, то реконструкція — означає будівництво практично нового заводу. Кілька років тому президент підтримав пропозицію, що потрібно розробити цілісну програму модернізації заводів в Україні.
Передбачалося, що на час реконструкції підприємствам будуть надані податкові пільги на ввезення імпортного обладнання та пільги зі сплати податку на прибуток. Проте далі розмов, як це часто буває, справа не рушилася.
— Був варіант: хотіли збільшити статутний фонд і ті гроші направити на реконструкцію. Але держава не хоче втратити розмір свого пакету акцій і в той же час не хоче вкладати кошти в підприємство, — доповнює Ігор Александрович.
З огляду на непросту ситуацію, останнім часом поповзли чутки про намір головних акціонерів продати свою частку акцій. За інформацією інтернет-видань, бізнес-група "Приват" веде переговори з ЗАТ "Бродагроойл". Останнє підприємство створене в 2005 році компаніями "ComOxy LLC" (США), "Bortex Enterprises" (США), "Арголід" (Львів) і "Стек" (Київ) для будівництва нафтопереробного заводу в Бродах. Такий НПЗ не побудували, тож придбання одного з західноукраїнських нафтопереробних заводів для іноземних інвесторів якраз на часі. Тим більше, якщо і справді вдасться реалізувати ідею аверсу.
Керівництво НПЗ чутки про продаж спростовує: "жодних рухів в тому напрямку не було й немає, інакше навіщо вкладати в підприємство гроші, робити реконструкцію, розраховану на роки". А між тим, на думку фінансового директора Ігоря Александровича, коли одні компанії викуповують акції в інших компаній, це цілком нормальна річ.
— Хтось збільшує свою долю в статутному фонді, хтось — зменшує. В цьому якраз і полягає нормальна інвестиційна робота, коли акціонери шукають потрібні шляхи для того, щоб забезпечити фінансами розвиток, модернізацію виробництва. У світі, в зв´язку з кризою на іпотечному ринку в США, кількість інвестиційних ресурсів зменшується. Ця криза частково перекинулася і на Європу. Якщо впродовж 3-4 років у підприємство потрібно вкласти близько 1 млрд. доларів, то ці гроші десь потрібно взяти, — каже Ігор Александрович.
Наразі ж висновок напрошується один — доки підприємство не завершить розпочату реконструкцію, сподіватися на його стабільну роботу не доводиться. Такими вже є реалії, чи то завод буде завантажено каспійським, чи російським "чорним золотом"…
РЕПЛІКА:Микола Палійчук, голова обласної державної адміністрації:
— Якщо люди вкладають величезні кошти, то однозначно про продаж підприємства не може іти мова. Додатково будуть виділятися земельні ділянки. Є запевнення, що зупинки заводу та звільнення людей не буде. Зараз шукаються способи завезти нафту і відновити виробництво. Реконструкція закінчується 2009-2010 роках. Є запевнення керівництва, що цього року "Нафтохімік Прикарпаття" запрацює весною.За матеріалами: газети
"Галицький Кореспондент"