З нового року піднялася зарплата франківських двірників. Тепер вони заробляють не 460, а цілих 515 гривень!Минулого тижня серед білого дня на початку "стометрівки" європейського міста Івано-Франківська кілька годин лежав здохлий щур. Було прикро. І не тільки через те, що ця довгохвоста тваринка не дожила якихось кілька днів до початку Року Щура за Східним календарем. Просто довго чомусь не з´являлися двірники, щоб прибрати той огидний трупик.
Стоячи поруч із здохлим щуром, несамохіть згадалося, що кожен франківець мусить справно платити жекам щомісяця 0,003 гривні за квадратний метр житлової площі, за послуги дератизації та дезінфекції. Але фактично ця послуга не надається. Так само, як більшість із дванадцяти — вказаних на стенді перед входом до будь-якої ЖЕО. Бо зібраних із квартплати грошей комунальникам вистачає чомусь тільки на зарплату, податки та вивіз сміття.
Але й сміття вивозять не завжди вчасно. Бо в перевізників, які мають укладені з жеками угоди на його вивіз, часто виходить з ладу транспорт. Тому в дворах та у міських закапелках виростають стихійні сміттєзвалища. З купи відходів ночами вилазять тлусті щурі.
Та не всі з них повертаються до своїх денних сховків із нічних походеньок. Деякі падають жертвами у нерівній боротьбі з бродячими собаками та котами і залишаються лежати серед білого дня на початку "стометрівки" європейського міста Івано-Франківська, спокушаючи перехожих на думки про марно потрачені 0,003 гривні за квадратний метр житлової площі за дератизацію і дезінфекцію та інші послуги жеків, які чомусь не надаються…
А ви знаєте, скільки двірни-ки в Києві заробляють? Дві тисячі гривень!", — каже у відповідь на нарікання репортера "ГК" на бруд у місті жеківський чорнороб Роман. Він одягнений у спецівку зі стійким запахом вигрібної ями. Майстри, які прийшли на ранкову рознарядку, намагаються відсісти від нього подалі. Окрім Романа, всього їх тут, у кімнаті для ранкових нарад, шестеро: чотири сантехніки, зварювальник, електрик. Кімната простора, під стінами радянські клубні крісла-лавки. В одному куті — детальна карта району, в іншому — стіл з телефоном та реєстраційним журналом. За столом майстер поточного ремонту, отримавши інформацію від служби 0-80 про те, що трапилося за ніч, роздає сьогоднішні наряди. Повідомлення від 0-80 традиційні: неприбране сміття, аварійний балкон, у підвалі тече вода.
Сантехніки, озброївшись гумаками, ідуть ліквідовувати черговий порив. Про стихійне сміттєзвалище, напевне, повідомлять двірників. З балконом просто треба щось робити. Тим часом знайшлася робота й електрикові. У приймальній начальника жеку давно поламалася клямка. Електрик взявся за ремонт.
"Кожен день є якісь "хвости", — розповідав репортерові "ГК" начальник жеку. — Заявки кожен день поступають, а виконати деякі можна тільки через день-два. Щоб зремонтувати дах, наприклад, треба вишку замовити, домовитися на певний день, за той час про матеріали подбати".
Бригада сантехніків могла б працювати значно швидше й ефективніше, якби компанію їм складав не один, а два зварювальники, як і має бути за штатом. А так — один зварювальний апарат на понад триста будинків, якими опікується жек. Та й відстані на території жеку чималенькі, а з транспорту — лише трактор двадцятилітньої давності та дві вантажівки. От і чвалають сантехніки з кирзаками в руках від будинку до будинку ставити "хомутики" на поривах, а потім — будуть чекати, коли звільниться "зварка", коли знайдуться на складі або будуть куплені потрібні їм труби.
"Куди діваються гроші?"…Двірники, які того дня прийшли до жеку, сподіваючись отримати зарплату, розповідали, що за день мають виконати норму, замітаючи вулиці на відстані три з половиною кілометри.
І так щодня, як тільки на дворі розвидниться. Навіть у вихідні та святкові дні. А ще — біля сміттєвих контейнерів прибрати, дороги позамітати (за угодою з ДРЕО, якому бракує людей), дорогу в ожеледь піском посипати. А ще ж вони мали б і прибудинкові території вичищати і навіть, згідно з правилами, двічі на тиждень сходові клітки до порядку привести (за це, до речі, у квартплату закладено навіть більше, ніж на дератизацію з дезинфекцією — відповідно 0,111 та 0,052 гривні за квадратний метр житлової площі).
Відверто поспілкувавшись з двірничками (а в нас на цих комунальних посадах чомусь винятково працюють жіночки передпенсійного віку), репортер "ГК" зрозумів, що великі претензії до них ставити недоречно, навіть зваживши на те, що з нового року їм підняли зарплату і тепер вони отримують не 460, а 515 гривень (мінус податки). "Ще такого не було, щоб пенсія була більша від зарплати, — говорила одна з робітниць мітли та лопати. — А тепер так є".
Про малі заробітки в жеку говорять усі. Якось приречено і здивовано водночас. "Здається, люди справно платять, а куди діваються гроші? Нам перед Різдвом лише по 50 гривень дали…", — нарікав один із сантехніків, зарплата якого, щоправда, вдвічі більша за платню двірника.
"Тих грошей, що збирають з людей, не вистачає, — пояснює начальник жеку. — З тих приблизно 80 тисяч, які при стовідсоткових розрахунках населення щомісяця отримує ЖЕО, тільки перевізнику на вивіз сміття іде 20-23 тисяч, 6-7 тисяч — на ліфти, стільки ж — на утримання аварійної служби, а ще пенсійний фонд і ПДВ, комунальні платежі за воду, світло, опалення. На зарплату потрібно 50 тисяч. Тільки дотація з міського бюджету нас рятує".
Проблеми старостіДивно, але виходить так, що франківці платять за комунальні послуги двічі. Окрім офіційної квартплати, платяться ще й податки, що наповнюють міський бюджет, з якого й надходять дотації комунальним жекам.
Але може бути, що платити доведеться тричі. Адже зараз йдеться про те, щоб передати внутрішні будинкові мережі, які належать жекам, у власність водоканалу і теплокомуненерго. Тоді плата за їх обслуговування увійде до тарифу на водо- та теплопостачання, а, за угодою з цими комунальними підприємствами, обслуговувати та ремонтувати труби будуть все ті ж жеківські майстри. Тобто франківці платитимуть більше за воду і тепло і тим самим оплачуватимуть роботу жеків.
"Їм простіше добавити пару копійок до тарифу, і це буде незамітно для населення, збільшувати квартплату зараз немає можливості. Ми допоможемо обслуговувати, укладемо угоду, так можна би було виживати", — пояснює необхідність такої новації начальник жеку. І додає, що в Києві мінімальна квартплата уже становить 400 гривень.
Великі затрати на утримання будинків у жеку пояснюють зношеністю житлового фонду. Кажуть, серед будинків, якими опікується ЖЕК, є такі, яким вже понад 80 років, а решта — "хрущовки" та "панельки" в занедбаному стані. Щоб довести їх до ладу, потрібні мільйони, яких у міському бюджеті на потреби житлово-комунального господарства ніколи не було. Та й займатися капітальним ремонтом, на жаль, не жеківська справа. Хоча саме такі високо оплачувані роботи могли б допомогти жекам вирватися з фінансової прірви.
Натомість через пориви старих труб, які призводять до затоплення помешкань, обвалені аварійні балкони жеки несуть додаткові збитки: на виконання судових рішень часом змушені виплачувати тисячі гривень моральної шкоди мешканцям, які звертаються з позовами про неякісне обслуговування їхніх будинків.
У комунальних жеках тихо заздрять приватним фірмам, які надають послуги з обслуговування житла в новозбудованих будинках. Кажуть, що доглядати за новим — зовсім не те, що постійно підлатувати старе.
А як у них?…В Івано-Франківську близько десяти приватних жеків. Дійсно, майже всі вони співпрацюють із забудівниками і, як тільки новобудову здають в експлуатацію, пропонують мешканцям заключити угоду на обслуговування.
Але, за словами підприємців, особливих причин для заздрості комунальники не мали б мати.
"Квартплата, яку ми отримуємо від "своїх" мешканців, навіть менша від тієї, яку платять жекам власники квартир у комунальних будинках, — розповідав один із приватних кербудів. — Ми змушені часом працювати собі у збиток, але покриваємо витрати, заробляючи на іншій діяльності — скажімо, на ремонтах. А те, що проблем у новобудовах менше, — неправда. Самі знаєте, що більшість із них заселені ледве на половину, а це впливає і на функціонування внутрішніх будинкових мереж. Трапляється, через таке вода в мережах замерзає, недавно сам феном труби відігрівав, щоб мешканцям на горішньому поверсі водопостачання відновити".
До речі, у приватному жеку кажуть, що не відмовляться взяти для обслуговування і старий будинок, якщо його мешканці організуються в об´єднання жильців багатоквартирного будинку (ОЖББ) чи товариство співвласників. Тоді сходові клітки напевно прибиратимуться регулярно два рази на тиждень, як того вимагає угода, та й усі, вказані у жеківському переліку, дванадцять послуг також надаватимуться. А капітальний ремонт внутрішніх будинкових мереж залежатиме тільки від платоспроможності ОЖББ. Будуть гроші на рахунку товариства співвласників — будуть нові труби.
Підприємці запевняють, що при належному і своєчасному обслуговуванні будинків, жити у них буде комфортно, незалежно від того, коли вони були збудовані.
Сміттєвий вітерА для того, щоб так само затишно і комфортно жилося і в цілому місті, прибраному й охайному, треба якимось чином вирішити найболючішу проблему із вивозом сміття. Як виявилося, самих тільки зусиль комунальних жеків для цього замало. Адже місто, з комунальної точки зору, не таке однорідне, як, напевно, того хотілося б його мешканцям: за благоустроєм мають пильнувати не тільки двірники та прибиральники ЖЕО з їх мізерною зарплатою.
Скажімо, 300 будинків (отже, стільки ж і дворів), які перебувають на обслуговуванні одного з міських жеків, — це тільки п´ята частина з усіх будинків, розташованих на території ЖЕО. Решта — приватний сектор, де самі домовласники повинні подбати про чистоту і порядок, новобудови, якими опікуються приватні жеки, а ще — власники торгових закладів та фірм мали б наводити лад на прилеглій території, а в парках та скверах (до прикладу, постійно засмічена територія позаду кінотеатру "Космос" вважається парковою зоною) мало б хазяйнувати "Зелене господарство".
І варто одній із цих "няньок" допустити недогляд, як дитина лишиться "без ока": сміттєвий вітер гулятиме вулицями міста, незважаючи на марну роботу тих, що метуть…
За матеріалами газети
"Галицький Кореспондент"
