Масові скорочення персоналу у Європі й країнах СНД можуть мати несподівані наслідки для України. Наші співвітчизники, що працюють за кордоном, також можуть поповнити лави безробітних. Тому гастарбайтери знову опиняться перед вибором: повертатися на батьківщину чи продовжувати шукати заробіток за її межами. Цю тенденцію прокоментував колишній перший заступник голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації Андрій Романчук.
Андрію Володимировичу, чи спровокує світова фінансова криза хвилю повернення на батьківщину гастарбайтерів, вихідців із Західної України, які впродовж багатьох років працюють в інших країнах? Наскільки масовим може бути цей процес?
Як відомо, українці найчастіше працюють за кордоном у сфері послуг, на сезонних роботах у сільському господарстві та на будівництві. Власне найкритичніша ситуація саме у сфері будівництва, де, за приблизними підрахунками, задіяно приблизно 50% із загальної кількості дорослого населення із західних областей, що перебувають на заробітках за кордоном. Фінансова криза вже позначилась на діяльності забудовників, які через складнощі із залученням кредитних коштів «заморожують» проекти і відповідно скорочують персонал найнижчої ланки. Саме ці безробітні першими повертатимуться на батьківщину. Сьогодні лише з Івано-Франківської області на заробітках за кордоном знаходиться орієнтовно 200-250 тис. осіб. І це будуть найменш соціально захищені люди, які працювали в інших українських регіонах чи країнах СНД. Ті, хто працює у Центральній і Західній Європі, здебільшого нелегально, скоріше за все, намагатимуться будь-якою ціною залишитися там.
Які економічні наслідки цієї тенденції?Один заробітчанин у середньому переказував родині приблизно 10 тис. дол. на рік. Щорічно, згідно з офіційними даними міжнародної системи Western Union, трудові мігранти переказували сім'ям Івано-Франківщини майже 2,5 млрд. грн. Ця сума фактично дорівнювала річному бюджету області (станом на 2006-2007 роки. —
Ред.). Зазначені кошти можна вважати «бюджетом розвитку», а не «бюджетом проїдання». Зменшення обсягів надходженнь від заробітчан позначиться на багатьох сферах життя, щонайменше призведе до зниження рівня купівельної спроможності населення.
Чи є, на ваш погляд, загроза соціального вибуху в регіонах?З одного боку, повернення гастарбайтерів вітається, оскільки таким чином вирішуватиметься проблема так званих «розірваних сімей». З іншого — масове повернення трудових мігрантів, що втратили роботу за кордоном, має певні соціальні та економічні ризики. Україна не чекає заробітчан і не може їх захистити. Перша проблема, з якою вони зіткнуться після повернення на батьківщину, — це відсутність вільних робочих місць. Навіть маючи певні заощадження, вони не мають можливості їх вкласти, наприклад, розпочати свою справу у малому бізнесі. Сьогодні держава не надає таких можливостей.
Треба враховувати той факт, що у найближчій перспективі для сімей заробітчан дуже гостро постане питання виконання зобов'язань з іпотечних кредитів. На Івано-Франківщині придбання у кредит нерухомості було одним із найпоширеніших способів вкладання грошей задля підвищення їх капіталізації. Багато квартир на вторинному ринку придбали у кредит, погашення якого відбувається саме завдяки доходам заробітчан. Втрата основного джерела заробітку великою кількістю сімей може спричинити зростання загального рівня непогашеної заборгованості перед банками. Зокрема, від їхньої політики щодо боржників залежатиме рівень соціальної напруги в регіоні. Якщо банки почнуть масово вилучати заставне майно, тобто квартири, то це може спровокувати посилення негативних настроїв.
Загалом їх загострення залежить від тривалості кризи: чи вистачить на цей період у людей накопичених коштів для того, щоб елементарно прогодувати родину. Якщо вірити оптимістичним прогнозам, згідно з якими криза спадатиме у середині 2009 року, то цих резервів вистачить. За таким сценарієм загроза соціального вибуху мінімальна. Якщо криза триватиме довше, то її ризик зростає. А підстави для формування протестних настроїв є: держава не може захистити своїх громадян — ані коли вони працюють за кордоном, ні коли повертаються додому.
Тетяна Мокротоварова«Коментарі», № 40 24 жовтня 2008р.
