Автоматна черга

«Обмежимо розповсюдження азартних ігор. Убезпечимо від них дітей». Це цитата з передвиборчої програми блоку «Наша Україна – Народна самооборона», з якою він рік тому був обраний до Верховної Ради.

Як гральний бізнес охоплює Україну і що робить центральна влада



«Введення ефективних економічних механізмів європейського рівня для обмеження подальшого розповсюдження азартних ігор». А це пункт затвердженої у січні цього року програми «Український прорив» Кабінету міністрів Юлії Тимошенко.

Що виконано з обіцянок? Скільки в Україні гральних закладів і людей, які в них грають? Як змінюється їхня кількість?

У пошуки відповідей на ці запитання ми вирушили двома шляхами. По-перше, почали збирати цифри про гральний бізнес, рішення, які мають його регулювати, а також інтереси людей, що ці рішення приймають.

По-друге, ми зателефонували до відділу кадрів «Метро Джекпот» – торговельної марки «найбільшої в Європі ігорної компанії «Ритціо-Ентертейнмент Груп», як написано на її сайті – і сказали, що нас зацікавило оголошення про роботу...

Скільки в Україні гральних закладів?



Відповідь на це питання дозволила б оцінити, наскільки контрольованим є ігорний бізнес в Україні. Але державний комітет статистики повідомив, що підрахунок кількості ігрових закладів не ведеться.

Міністерство фінансів надало інформацію про кількість виданих ним ліцензій. Станом на 1 серпня – 117 на ігрові автомати та 55 – на казино.

Та ці показники мало що кажуть навіть про кількість легальних закладів. За законом, компанія, що володіє ліцензією Мінфіну, може одержати скільки завгодно її копій – хоч для тисячі залів. Плюс – у законодавстві є дірка. Ще до Мінфіну право ліцензувати азартні ігри одержали місцеві адміністрації. Скільки з них скористалися цим правом, Мінфін повідомити не зміг.

На наш запит, це спеціально підрахував Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва: 1962. Стільки ліцензій було видано, переоформлено й дубльовано всіма органами влади з 2003 по 2007 рік (більше 5 років ліцензії не діють).

Але й це виявилося не всією правдою. В процесі розслідування ми відвідали у Києві міжнародну виставку «Індустрія розваг». Серед сяючих автоматів і дівчат-моделей, що їх рекламують, увагу привернув аскетичний стенд Української асоціації діячів ігорного бізнесу. У прес-релізі Асоціації, який розповсюджувався серед відвідувачів, написано: «згідно з оцінками Асоціації, нелегалів (гральних закладів без ліцензії) – 60-70%».

Тому найближчими до реалій, імовірно, слід вважати оцінки цієї ж Асоціації, підготовлені для слухань у комітеті Верховної Ради в березні 2008 року. Їх нам надав один з учасників слухань. Ось вони. В Україні відкрито 2,5-3 тисячі гральних закладів. В них працює 150-170 тисяч людей. Встановлено 260-280 тисяч автоматів. Половина грального бізнесу належить іноземцям.

Мене взяли!

Охоронець із навушником у вусі запросив нас – дев’ятьох шукачів роботи віком 19-25 років – до службового приміщення. Вузьким коридором, пофарбованим у червоне, ми пройшли в невеликий світлий офіс, де всіх посадили за круглий стіл.

Молода жінка попросила заповнити анкету, обов'язково вказавши в ній людей, які могли б дати нам рекомендацію. Анкета запитувала серію й номер паспорта, місце прописки, найближчих родичів з адресами й телефонами, а також місце проживання.

Відкривати всі свої адреси й телефони не хотілося, тому фактична київська адреса була змінена. Також постраждали рубрики про попередні місця роботи. Довелося придумати дві посади, які мені не доводилося обіймати, попередньо попередивши про це «роботодавців».

Після заповнення анкети менеджер запропонувала поспілкуватися. Кожен із претендентів у присутності інших розповів дещо про себе, свої захоплення, інтереси й мотивації одержати таку роботу.

Цікаво: жоден з тих, хто проходив співбесіду, не грав в автомати. Потім усім роздали тест з десяти завдань на ділення, множення, додавання і віднімання.

Ми отримали інформацію про потенційні обов'язки. Потрібно обслуговувати відвідувачів залу, зокрема, пояснювати їм правила гри й приносити напої. Ще потрібно витирати автомати й чистити попільнички. Чому не прибиральниці або прибиральники?

Зміна оператора залу ігрових автоматів триває 12 годин - з 9 ранку до 9 вечора. Усі співробітники зобов'язані бути одягненими в класичні чорні штани, туфлі того ж кольору й білу сорочку. Операторам заборонено сідати під час зміни, виходити на обід, коли в залі є клієнти, і найголовніше – грати на ігрових автоматах (карається звільненням).

Ввечері того ж дня мені зателефонували й повідомили, що мене прийнято на навчальний курс.

Скільки українців грає?



Відповідь на це питання показує, як Україна бореться з гемблінгом – патологічною пристрастю до азартних ігор. З 1977 року ця хвороба включена Всесвітньою організацією охорони здоров'я до Міжнародного класифікатора хвороб. У Міністерстві охорони здоров'я на наш запит про кількість таких пацієнтів в Україні й процедуру їхнього лікування відповіли ухильно.

«Незважаючи на те, що залежність від ігор і була внесена до міжнародного списку хвороб, вона не є захворюванням, а належить до групи поведінкових розладів. Тому медичне лікування (за допомогою хімічних речовин-медичних препаратів) не є потрібним і можливим. За впровадження реабілітаційних програм з поведінкових розладів у нашій країні відповідальне Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, а в його структурі – Державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді», – прийшла «відмазка» із підписом головного нарколога України Анатолія Вієвського.

Держслужба для сім’ї, дітей та молоді, у свою чергу, відповіла, що обліком ігроманів та їхньою реабілітацією не займається й не повинна займатися. Проте підготувала соціальну рекламу – відеоролик для телебачення. Ми його подивилися. Нам сподобалося.

А відповістити на запитання, скільки українців регулярно встромляють гроші в ігрові автомати або міняють їх на фішки в казино, можуть лише два соціологічних дослідження.

Перше влітку 2007 року провів Державний інститут розвитку сім’ї й молоді. Він опитав людей по всій Україні віком 14-35 років. 13% заявили, що іноді торкаються кнопок ігрових автоматів. 2% зізналися, що відвідують гральні заклади щодня.

Друге дослідження зробив у 2006 році Центр вивчення суспільної думки «Соціоінформ». Його було проведено серед мешканців Львова на замовлення Асоціації роботодавців Львівщини. 6% опитаних городян сказали, що відвідували протягом цього року казино, 6,5% – грали на автоматах, встановлених на вулиці, й 8% – на автоматах, встановлених у залах.

За оцінкою видавця журналу «Азарт» Ігоря Романюка, в Україні 1 мільйон постійних гравців.





Ховайте своє співчуття

З навчання на курсах...

«З якою б сумою не прийшов гість, ви повинні надати йому максимальний сервіс. У мене була бабуся, що підняла з 20-ки 20 000. Справді таке було. Наступного дня вона привела в клуб усіх своїх подруг. Сьогодні гість до тебе прийшов пішки й зі 100 гривнями, завтра він під'їде на Бентлі. Все дуже швидко змінюється в нашій країні. Є ВІПи. Ви обов'язково познайомитеся з ними в залах. Їх дбайливо передають від зміни до зміни. Про ВІПів знають все. Діти, собачка, де вчився, де хрестився. Усе знають. Але найголовніше – ім'я!»

«Не будемо забувати, що є й хворі люди. Вони грають, тому що не можуть зупинитися. До таких клієнтів теж потрібний особливий підхід. Ховайте своє співчуття. Спрямовуйте його куди завгодно. На порятунок навколишнього середовища. Зрештою, не ви ж його посадили грати в автомат».

«У залах переважно грають, звичайно, чоловіки. Але останнім часом з'являється все більше жінок. Буває й таке, що вона сидить у залі, за нею приходить чоловік і тягне додому. Перед операторами сімейна сцена. Вона чіпляється руками за автомат, за ковролін, не хоче йти... Врешті-решт, вона грає, він сидить, чекає».

«Є дуже забобонні гості. Один у мене придбав два мішки жетонів. На 2000 гривень. І пішов. Увечері приносить. Він їх святив. У церкві. Уявляєте?» Хтось зі стажерів: «Допомогло?». «Ні! Йому ні».



Чи зростає кількість гравців?

Так. Про це говорить кількість проданих патентів на ігрові автомати. За законом, їх потрібно щорічно купувати в податкової адміністрації на кожен автомат. За останні 6 років кількість проданих патентів зросла вчетверо. На 1 липня в Україні легально працювало 136 тисяч ігрових автоматів.



Можливо, гральний бізнес не зростає, а легалізується?

Можливо. Але ось дані про сплату податку на прибуток, які ми отримали від Державної податкової адміністрації. Це один з індикаторів, чи відбувається легалізація. Казино, зали гральних автоматів плюс відеосалони й концертно-видовищні заходи (податківці враховують їхні платежі разом) за минулий рік сплатили податку на прибуток менше, ніж п'ять років тому. А саме – 2,6 млн. гривень.

Зрозуміти значення цих показників допоможе один приблизний підрахунок. За оцінкою представників індустрії, один автомат на місяць приносить у середньому 1000 доларів прибутку. Якщо помножити цю цифру на 12 місяців і кількість легально встановлених автоматів, виходить 1,6 млрд. доларів на рік. Без нелегально встановлених автоматів. І без казино.

Вони із чоловіком можуть зустрітися тут

Від бару до гральних автоматів з великим келихом у руці й з баночкою пива пройшла жінка років 45-ти. Вона сіла біля автомата з гарною графікою в східному стилі. Закурила. Я підійшов, привітався. Підвівши очі, подивилася на мене, і я зрозумів, що вона злегка нетвереза. Одяг, сумка й прикраси, які були на ній, свідчили, що вона сама або її чоловік добре заробляє.

Я запитав: «Часто граєте?» Вона: «Я? Я не часто. А чоловік у мене такий... На цьому схиблений». І покрутила пальцем біля скроні». Я: «Ви вибрали автомат з дуже гарною графікою. Тут яскраві бонусні ігри.» Вона: «Знаємо, бачили. Не стійте позаду мене, не дивіться, хлопче, я Вас прошу». Я поміняв їй попільничку й пішов.

Жінка пила своє пиво, потім коктейлі. Дуже емоційно реагувала на кожну комбінацію. То лаяла автомат, то хвалила й обіймала.

Я запитав у колеги Марини: «Постійна»? «Так, ця постійна в нас. Із чоловіком грають. Вона алкоголічка. Не звертай на неї багато уваги. Вона не любить, коли дивляться. Вона якийсь професор. Або викладач. Із чоловіком іноді можуть зустрітися тут. І сидять у різних частинах залу грають. Вона зазвичай поводиться дуже буйно».

Як реагує центральна влада?



Уперше обмеження для грального бізнесу ще в 2001 році запропонував безпартійний депутат Іван Білас. З того часу змінилося чотири скликання Ради, шість урядів і два Президенти. З ініціативи депутатів й уряду до парламенту було подано ще 12 законопроектів, покликаних врегулювати цей бізнес. Жоден не був прийнятий.

Чому? Розв’яжіть просту задачку й, можливо, знайдете відповідь. Ви – директор грального закладу. Закон дає вам вибір. Ви можете купити ліцензію у Мінфіну за 150 тисяч євро. Або у кожної області окремо – за 255 гривень. Ви оберете другий варіант? Ви підрахували, що на 25 областей плюс Київ і Севастополь витратите 6885 гривень? А от і неправильно. Інакше навіщо 172 компанії заплатили Мінфіну по 150 тисяч євро, і ще сотня стоїть у черзі?

Представник грального бізнесу на умовах анонімності розповів: «Багато хто з нас уже сам хоче чітких правил і згідний на обмеження, наприклад, мінімального розміру залів. Але правил не хоче влада. Це ж велика годівниця. Всім потрібно дати хабарі. Чим менше правил, чим гірше вони виписані, тим більше хабарів потрібно давати. Приміром, є вимога вивішувати ліцензію в «зручному місці». А перевіряючий говорить: «Це місце незручне!». От тобі й 300 доларів. Чому вони не закривають тисячі ігрових автоматів, що працюють нелегально?».

Є ще один фактор. Знавці цього бізнесу анонімно назвали нам прізвища депутатів, що мають у ньому частку. Варто звернути увагу на деталі останніх ініціатив головних парламентських сил. Значення цих деталей підкреслювали знавці.

Від БЮТ законопроект подав Валерій Писаренко. Він пропонує винести гральний бізнес у 4 зони на Заході, Сході, Півдні й Півночі країни. Наші експерти прояснили, чому, відповідно до проекту, ці зони повинні знаходитись на відстані 500 км одна від одної й обов'язково охоплювати не менше двох адміністративних районів. На думку фахівців, створенням зон зробить особливо дорогою землю, розташовану на межі районів.

“Свідомо”: Чому ви зайнялися цією проблемою?

Валерій Писаренко: “Розгул і безконтрольність грального бізнесу.”

“Свідомо”: Представники бізнесу назвали територіальні обмеження, які ви пропонуєте, лобіюванням земельних інтересів вашого колеги по фракції Богдана Губського.

Валерій Писаренко: “Мій законопроект обзивали лобістським, публікували замовлені матеріали, і я вже спілкувався з людьми, які це робили. Я їм пояснив, що якщо зараз не ввести обмеження, то люди рано чи пізно зберуться й зметуть гральні заклади.

Кабінет міністрів буде подавати на затвердження Верховної Ради території для ігрових зон. Тобто ще не відомо, в якому регіоні вони будуть. Це однозначно повинні бути депресивні зони, щоб їх розвивати. Я взагалі не розумію, до чого тут мій колега Богдан Губський.”

Від «НУ-НС» проект закону (у співавторстві із ще трьома депутатками) подала Оксана Білозір. У ньому передбачено багато обмежень, включно із забороною на відкриття в містах через 3 роки гральних залів, через 5 років – казино. Наші експерти порадили звернути увагу на слово «відкриття».

«Свідомо»: Чому ви зайнялися цією проблемою?

Оксана Білозір: “Спонукали виборці. Де б я не була в виборних поїздках, люди зверталися: “Зробіть щось із ігровими автоматами. Ми на роботі, а діти проводять час в ігорних залах, виносять майно з дому”.

«Свідомо»: Слово «відкриття» у вашому проекті означає, що на гральні заклади, які діятимуть на момент введення заборон, обмеження поширюватись не будуть. Закон не має зворотної сили. Отже, це просто вбереже їх від конкурентів?

Оксана Білозір: “Це якесь непорозуміння. Всі гральні заклади через певний період повинні бути винесені за межі населених пунктів. Для залів ігрових автоматів я запропонувала встановити цей строк 3 роки, для казино – 5 років”.

Ще один законопроект у цій Раді запропонував Григорій Смітюх з Партії регіонів. Наші експерти не знайшли в ньому лобістських ідей, просто назвавши його «популістським» (представники грального бізнесу, як вогню, бояться заборони закладів у населених пунктах). Смітюх пропонує винести весь бізнес у максимум чотири зони. Його законопроект не вказує, де вони повинні створюватися, і не робить ніяких винятків для вже відкритих закладів.

Є тільки одне питання. Чи проголосувала б за пропозицію Смітюха бодай його партія? У минулому скликанні Партія регіонів цього не зробила.

«Свідомо»: Чому за ваш проект тоді не проголосувала Ваша ж партія?

Григорій Смітюх: “Мені сказали, що будемо голосувати за урядовий законопроект”.

«Свідомо»: А ви зверталися в уряд за допомогою? Адже його тоді очолював ваш лідер Віктор Янукович, а інший однопартієць Микола Азаров керував Мінфіном?

Григорій Смитюх: “Звичайно, я звертався до Миколи Яновича. Микола Янович направив мене до своїх заступників. Вони мені сказали: це дуже правильна, потрібна ідея, але, як додав один з них, «якщо ми такий законопроект приймемо, то мене завтра звільнять з роботи”.

Яку позицію займає уряд Юлії Тимошенко?



“Уряд обговорив перший варіант закону, який обмежує розміщення приміщень із азартними іграми в центрах міст. І ми сьогодні із цим проектом вирішили вийти на розширені громадські слухання», – заявила прем'єр 24 вересня. У перекладі на мову фактів це означало: проект закону, що розроблявся з червня під керівництвом заступника міністра фінансів Дениса Фудашкіна, схвалений не був. Уряд надалі збирається доопрацьовувати обмеження.

Відразу викликайте СБ

У кімнату ввійшов повненький низький чоловік років під сорок. Він був взутий у дорогі туфлі. Йшов до свого місця впевнено й швидко. Уважно подивився на нас – стажерів, чиє навчання підходило до завершення, і представився. «Мене звати Віктор Миколайович. Я зі служби безпеки цієї компанії. Мій досвід роботи на цій посаді 12 років».

Говорив він різко і зі знанням справи. У процесі його монологу можна було вловити фрагменти біографії: «Коли в 84 році я закінчив школу міліції...», «Ще коли я працював в органах, ми часто затримували таких типів...» і т.д.

«Ще одне, – упевненим голосом сказав Віктор Миколайович, – це стосується і касирів, і операторів. Не допускати жодних перевіряючих. Без дзвінка у службу безпеки жодних інспекторів не допускати. Робіть, що хочете: танцюйте, співайте, чай, кава, капучіно, перевіряти не пускайте. Викликайте відразу ж СБ й очікуйте. Приїде служба безпеки, приїде менеджер, сам буде розбиратися. Не влазьте. У кожному районі курсує машина. Тисніть на кнопку – викликайте».

Як не потрапити в залежність?

Поки влада не квапиться, ви можете допомогти собі самі. Ось деякі поради.

Російські психіатри Цезар Короленко і Наталя Дмитрієва у своєму дослідженні «Нехімічні адикції» назвали такі групи ризику: діти з неблагополучних сімей, які почували на собі жорстокість або дефіцит уваги у дитинстві; а також ті, хто спостерігав за грою батьків.

Ще важливо зрозуміти, що захоплення грою приходить непомітно.

«Свідомо»: Скільки людей звертаються до Вас із цією проблемою?

Леонід Юнда, один з відомих лікарів у сфері гемблінгу: «Не звертаються. Їх приводять. На 2-3 чоловік я маю 20-30 зустрічей з родичами. Залежні від гри не визнають себе хворими і не йдуть на лікування.»

Для тих, хто вже грає, ось симптоми хвороби за ВОЗ. Гра із втратою грошей більше двох разів на рік. Непереборне бажання грати. Неможливість припинити гру зусиллям волі. Постійні думки про гру.

Тільки ласкою можна виграти

Клієнта звали Юра. Спершу він взявся перераховувати товсті пачки грошей у своїх руках. Потім сів грати. Натискав на кнопки дуже впевнено, наче робив це не перший раз. Проходячи повз автомат, я чув фрази, які постійно повторював Юра.

«Ну, давай, мій хороший!» – казав він і гладив автомат по правій стінці рукою.

Всував у автомат купюри по 200 гривень пачками, дякував автомату за мізерний бонус «Спасибі хоч за це!». Цю фразу він говорив найчастіше. За всю ніч вона злегка приїлася. «Ну, спасибі тобі, рідний, за це. І за це спасибі», – говорив він, коли йому випадав бонус.

Облизував пальці й мазав слиною виграшні символи, кажучи: «Тільки ласкою, тільки ласкою можна виграти. Ти ж бачиш, рідненький, я тебе не б'ю, не луплю так, аж кнопки вилітають. Потрібно ласкою. Ніжно» И далі мазав слиною подвійне міцне скло монітора.

«Принеси-но мені пива, Сашко. Так буде ефективніше». І мазав монітор пальцями в пиві.

«Бог назустріч, як кажуть, – говорив він постійно. – Бог допоможе».

У той вечір він змінив 2 автомати й програв у сумі 26 тисяч гривень. Це ми довідалися, коли звели ранкову касу.

Що пропонував не прийнятий урядом законопроект?

Проект забороняв розміщати ігорні заклади в навчальних, медичних й установах зв'язку, а також на вокзалах, ринках, зупинках і станціях метро. Ще він вимагав від власників казино й ігрових автоматів мати статутний фонд мінімум 1 млн. євро.

Хто грає в ігровому бізнесі?

Учасники ринку не здають звітності про свої операції, а державного регулювання фактично немає, тому точні дані привести вкрай складно. Ось оцінки, отримані нами від учасників ринку.

Вони діляться на три категорії. Дві найбільші компанії – «Ритцио-Ентертейнмент Груп» й «Уникум-Гейминг». У кожної з них більше 7 тисяч автоматів. Обидві належать російським бізнесменам.

Далі група із приблизно двадцяти великих компаній, які належать українським підприємцям. Наприклад, такі, як «Одрекс», «Экстрема», «Игросервис». У кожної з них близько 5 тисяч автоматів.

Третя група – приблизно кілька тисяч невеликих компаній і приватних осіб, що володіють десятками автоматів. Багато хто з них веде бізнес нелегально.

Олександр АКИМЕНКО, Єгор СОБОЛЄВ бюро журналістських розслідувань "Свідомо" для "Галицького кореспондента"

Джерело: «Галицький Кореспондент» №40 (166) 16 жовтня 2008 р.