«Пресмаш» як чорна діра

Наприкінці минулого тижня в Інтернеті з’явилося повідомлення, що 9 жов­тня цього року нібито відбулося рейдерське захоплення Івано-Франківського заводу «Пресмаш», у той час як директор Богдан Пукіш був у відря­дженні. Таке повідомлення, як з’ясувалося пізніше, не відповідає дійсності.

Як екс-керівник заводу «призначив» у рейдери власників контрольного пакету акцій підприємства

Загальновідомо, що під рейдерством слід розуміти силовий захват (у більшості випадків) підприємства та зміну керівництва. На сьогоднішній день захопити підприємство можна декількома методами. Наприклад, можна це зробити через акціонерний капітал: скупити 10‑15 % акцій − цього достатньо, щоб ініціювати збори власників для того, щоб змінити керівництво. Або ж, якщо збори не «збираються», змінити керівництво судовим рішенням. Можна також «домовитися» з керівництвом, щоб вивести активи підприємства на підконтрольні рейдерам структури. Або ж, якщо у підприємства є декілька кредиторських зобов’язань, скупити їх і пред’явити підприємству як єдину виплату. Оскільки в Івано-Франківську про рейдерське захоплення почуєш нечасто (останній резонансний випадок відбувся у 2005 році, коли структури російського бізнесмена Григоришина невдало намагалися захопити обле­нерго), ми вирішили з’ясувати, що все‑таки відбувається на ВАТ «Пресмаш», вирушивши 10 жовтня прямо на завод.

Охоронці підприємства відмовилися пускати кореспондентів всередину, пояснюючи це тим, що відбуваються збори працівників підприємства, а керівництво дало вказівку нікого не пускати. Приблизно через півгодини нам все‑таки вдалося потрапити на збори, де ми зрозуміли, що напередодні, 9 жовтня, на підприємстві відбулися збори акціонерів, на яких справді змінилося керівництво. Оскільки екс-директор правління Богдан Пукіш відмовився віддавати новому керівництву печатку та статутні документи, стало зрозуміло, що без конфліктних ситуацій не обійшлося.

Зміна акціонерів



Восени минулого року потужні компанії «Дніпротехсервіс» та «Інтер Кар Групп» викупили державну частку ВАТ «Пресмаш» − 36 % акцій. Для того, щоб стати власником контрольного пакету акцій (50 %+1 акція), компанії скупили у населення необхідну кількість акцій. Проте головою правління залишився Богдан Степанович Пукіш. Як пояснив його заступник, а тепер голова наглядової ради ВАТ «Пресмаш» Ігор Пихтін, власники контрольного пакету акцій вже давно незадоволені керівництвом Б. Пукіша. Проте ніяк не могли зібратися збори акціонерів, щоб поміняти керівництво, оскільки екс-директор постійно їх зривав.

Збори акціонерів, які відбулися 9 жовтня, за словами І. Пихтіна, — це аж ніяк не рейдерське захоплення заводу. У зборах взяли участь 72,7616 % акціонерів і одноголосно обрали нового голову правління — Сергія Кошового.

«Є порушення у діяльності підприємства, крім того, є факти зловживання службовим становищем. Тому акціонери намагаються розібратися, що відбувається на підприємстві. Державних акцій немає, підприємство повністю приватизоване. Коли з’являється власник, який заплатив державі гроші за підприємство, він намагається покращити його роботу, збільшити прибуток. А старому директору який інтерес до цього — добре «сидів», добре жив», − каже І. Пихтін. За його словами, за проведеною перевіркою податкової інспекції виявлено, що наслідком керівництва Б. Пукіша є численні порушення і нанесені збитки для підприємства. Саме тому акціонери, серед яких були і рядові працівники підприємства, одноголосно переобрали голову та членів правління.

Невдоволеність екс-директора

Перебуваючи на лікарняному, Б. Пукіш на збори акціонерів не з’явився. До речі, попередив про свою неявку за два тижні наперед. Зірвати цього разу збори йому не вдалося. Вони відбулися за всіма правилами: були попереджені акціонери, на зборах було присутнє територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, представник СБУ, представник ОДА, на збори з’явилося 72,7616 % акціонерів.

Та незважаючи на всі ці процедури, Б. Пукіш оскаржує законність проведення зборів. За його словами, він вже звернувся до правоохоронних органів, і тому печатку підприємства і статутні документи передасть тільки через суд. «Це, м’яко кажучи, — грубий рейдерський захват через підкуп документів, − каже Б. Пукіш. І продовжує, − Підприємство у минулому році було акціоноване — 36 % акцій були викуплені на біржі компанією, за якою стоїть народний депутат. При тому нас не допустили до торгів». Проте пан Пукіш чомусь не оскаржував такі дії акціонерів: «Я не оспорював це, оскільки я вважав, що в мене є партнер», − пояснює Б. Пукіш.

Нібито незаконні дії акціонерів пан Пукіш пояснює намаганням розвалити завод і продати його майно, яке за оцінками екс-директора коштує як мінімум 30 мільйонів гривень. Приблизно ж стільки потрібно вкласти тільки для того, щоб привести до ладу приміщення та технічні засоби заводу. «Вони змушені були купляти у народу акції. І якщо акції були по 25 копійок, то вони купляли по гривні, щоб перейти бар’єр 50 %. Для них це стало діло принципу», − каже екс-директор «Пресмашу».

До речі, теперішнє керівництво заводу каже, що Б. Пукіш у той же самий час, коли номінальна вартість акцій становила 25 копійок, заставляв своїх робітників, погрожуючи звільненням, продавати акції по 5 копійок. Тому не дивно, що, вибираючи між 5 копійками і однією гривнею ,люди обирали більшу ціну.

Зараз обуреність екс-директора зрозуміла. Адже на зборах акціонерів власники контрольного пакету акцій збільшили статутний капітал на 20 мільйонів гривень. А це означає, як каже Пукіш, що після проведення емісії акцій, вони «розмиються». Для того, щоб зберегти свій відсоток акцій у підприємстві, Пукішу необхідно внести до статутного капіталу приблизно 8 мільйонів гривень.

Богдан Пукіш також розповів про «досягнення» підприємства. Поскаржився, що нові акціонери не беруть до уваги його ідеї, похвалився, що у 2008 році завод збільшив виробництво на 376 %, правда, це при тому, що навіть зараз завод працює на 5 % потужності. «Нуль на скільки не множ, все рівно нуль і залишиться, — кажуть нові керівники на 376‑відсоткове «зростання». — Тут потрібні кардинальні зміни, потужні інвестиції, але ми не можемо давати Пукішу гроші, не контролюючи, що він з ними робить. Це як «чорна діра» — гроші йдуть, а куди — ми відслідкувати не можемо».

Отож, за словами Богдана Степановича, він вже оскаржив дії акціонерів у суді. Та що з цього вийде — невідомо. Адже він зізнався, що сам запросив на збори акціонерів комісію із цінних паперів, а вони, «якимось чином» підтвердили, що збори відбулися законно: «Я їм написав лист, щоб вони прийшли на збори. А вони прийшли і якимось чином фіксують 72 % акцій! То виходить, що моїх 22 % якимось чином опинилися там». Не зовсім зрозуміло, чи себе, чи нас Богдан Пукіш намагався переконати у неправомірності проведення зборів. Декілька разів намагався порахувати кількість власників акцій: «Вестхім 22,3 %, я (Б. Пукіш — ред.) − близько 20 % і мій добрий товариш». Пізніше, пробуючи повторити спробу, з’ясувалося, що його дружина має ще 5 % акцій та дрібні акціонери — 6 %. Хоча ніякого документального підтвердження, хто стільки має акцій, ми не отримали. Більше того, Б. Пукіш стверджує, що його дружину, яка має 5 % акцій, не допустили на збори акціонерів. Хоча, як свідчать очевидці, Наталія Пукіш з’явилася на збори акціонерів, але відмовилася пред’явити паспорт і документи, які б підтверджували, що вона є акціонером.

З приводу звинувачень опонентів Пукіша службовим становищем, відповів: «Це все повна брехня».



Мовою фактів

Незважаючи на несумісні версії обох сторін (попереднього і нинішнього керівництва ВАТ «Пресмаш») є декілька фактів, які вказують на незаконні дії колишнього керівництва.



Факт № 1

При загадкових обставинах у Німеччині 2005 року помер тодішній керівник Олександр Крижанівський. Через деякий час виявилося, що відпочинкова база у Криму, яка належала підприємству, була продана за 200 тисяч гривень, нібито за його сприяння. Не дивно, якщо справа «замнеться». Нема людини — нема проблеми. Дивно, але після смерті Крижанівського було ще виявлено декілька угод, за якими майно заводу продавалося за готівку (!..). Люди, які знали тодішнього керівника не вірять, у ці звинувачення, як і не вірять у загадкову його смерть.

Факт № 2



Ще декілька фінансових гріхів спостерігається за екс-головою правління Богданом Пукішем. Цікавим фактом є підписання договору на надання маркетингових послуг між головою правління ВАТ «Пресмаш» Богданом Пукішем та заступником директора ТОВ «Фірма «Хімтехнопласт» Мироном Коропецьким. До речі, сам Богдан Пукіш є керівником «Хімтехнопласту», а його дружина — заступником директора. Тобто він заключив угоду «із самим собою».

Факт № 3



Крім того, за керівництва Пукіша було знято з балансу «Пресмашу» автозаправну станцію на користь «Хімтехнопласту» (який належить, ще раз нагадаємо, «сім’ї» Пукашів) за ціною 20 592 грн. Проте протокол наглядової ради, де вирішувалося питання відчуження заправки, навіть не був підписаний головою ради, що вже викликає сумніви законності такої угоди.

Факт № 4

Цікавим є також факт, що у приміщенні ВАТ «Пресмаш» зберігаються станки підприємств «Вестхіму» та «Хімтехнопласту». За зберігання підприємства платять заводу 1 735 гривень у місяць, а охорона обходиться «Пресмашу» у 5 760 гривень. Подібних дрібних «фактів» є багато…

29 вересня проти Богдана Пукіша, що теж насторожує акціонерів, відкрита кримінальна справа за ст. 366, 212 ККУ. Пукіша звинувачують у підробці документів бухгалтерської звітності та приховуванні податків у особливо великих розмірах.

Щодо звинувачень у «рейдерстві», то це теж залишається суперечливим питанням. Адже, як розповідає Ігор Пихтін, за вказівкою саме Богдана Пукіша охорона не допускала на завод представників акціонерів, а самого Пихтіна, застосовуючи силу, охорона з кабінету вивела за межі заводу. То кого у цьому випадку називати рейдерами? Це щось зовсім цікаве у світовій історії рейдерства, коли рейдером оголошується власник контрольного пакета акцій підприємства. Незважаючи на всі ці факти, Б. Пукіш переконує, що завод захопили «рейдери» і хочуть його розвалити.

Хоча факти, знову‑таки, говорять про протилежне. На між­управлінському рівні був підписаний договір з китайською стороною про створення спільного підприємства на базі заводу «Пресмаш». У найближчій перспективі спільний проект передбачає введення великих інвестицій, переобладнання і випуск станків. Крім того, передбачається збільшити кількість працівників з 200 до 500 осіб. А відповідно, у зв’язку із розширенням діяльності підприємства, окрім створення робочих місць, очевидно збільшить надходження до міського бюджету та підніметься рівень економіки міста.

Джерело: газети «РепортеР»