Український прозаїк, поет, есеїст.Член Асоціації українських письменників. Живе в Івано-Франківську.Народився 23 травня 1965 р. у Івано-Франківську.
Після школи працював на ремонтно-механічному заводі помічником токаря, відтак електриком-наладником.
Закінчив історичний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту ім. В. Стефаника (тепер — Прикарпатський університет імені Василя Стефаника) (1988).
У 1988—1998 рр. працював учителем історії і правознавства та викладачем (з 2001 р. — старшим викладачем, з 2004 — на посаді доцента) Західно-українського економіко-правничого університету.
Він один з авторів проект-касети «Тетрархія» (1995) та спільної з Андрієм Пустогаровим збірки поезій «Диптих» (Москва, 2001), літературознавчого есе «Воццекургія Бет» (1998) опубліковане також у книзі Іздрика «Воццек & Воццекургія» (2002), низки цікавих оповідань, філософських есе і віршів, багатьох словникових гасел у глосарійному проекті «Четверга» (1992), упорядник глосарійного корпусу «Малої української енциклопедії актуальної літератури» (1998), автор концепції проектів «Імперія» журналу «Четвер» (1993), «Топос поразки» (2002) консультант «Південного акценту» (Москва, 1999) та інших проектів.
З 1996—1998 рр. видавав нерегулярний часопис «Плерома», а з 2001 р. — редактор літературного часопису «Потяг 76», з 2002 р. — журналу «Ї», з 2006 р. — журналу «Київська Русь», у 2008 р. — випустив перші числа часописів «Сноб» і
«Золота каста». Автор «авторських колонок» у ряді західно-українських газет: «Пост-Поступ», «Львівська газета», «Репортер», «Захід-Пост».
В 1998-2007 роках здійснив поїздки до Ізраїлю, Франції, Італії, Єгипту, Індії та Тибету.
З 2006 р. видає себе за активіста відродження в Україні масонського руху "мемфіс-міцраїмського ритуалу". За непідтвердженими чутками висвячений у 18 ступінь Шотландського обряду і обраний Великим Архіваріусом ВЛУ, а також Великим Комунікатором у Системі Європейських майстерень Істинного обряду Східних Патріархів" (SEMVPOO).
Письменник має потяг до розігрування можливого канону сучасної літератури та різноманітних «інтелектуальних» провокацій у літературному процесі. У прозі Володимира Єшкілєва передовсім приваблює філософський струмінь і намагання означити таємницю символів і знаків.
Володимир є також ідеологом т. зв. «станіславського феномена». Єшкілєв розробив оригінальну історико-філософську концепцію «втраченої української книги» і «російського безкнижжя», що багато в чому визначили, на його думку, парадигму культурного розвитку України і Росії. Пише українською та російською мовами. Його твори перекладалися польською мовою.
Володимир Єшкілєв входить до Благодійної Громадської Культорологічної Фундації «Цинамоновий Хрущ».Володимир Єшкілєв — автор романів: •«Адепт» (написаному у співавторстві з Олегом Гуцуляком (1997)
•«Пафос» (2001)
•«Імператор повені» (2003)
•«Втеча майстра Пінзеля» (2008)
книг прози:•«Візантійська фотографія» (2002)
•«Інше гроно проникнень і свідчень» (2006)
•«Ідеальна У» (2007)
