Львівський апеляційний господарський суд 13 серпня скасував рішення Івано-Франківського господарського суду по калуському «Лукору». Нагадаємо, 2 липня Івано-Франківський господарський суд задовольнив позов Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до відповідачів – ТОВ «Лукойл-Нафтохім», ЗАТ «Лукор» і ВАТ «Оріана» – й визнав незаконним внесення до статутного фонду компанії «Лукор» (Калуш) компанією «Лукойл-Нафтохім» (Київ) 107 простих іменних акцій компанії «Лукойл-Нефтехим» (Росія) на суму 562 млн. грн. Однак апеляційна інстанція порушень у діях інвестора не виявила. Отже, стосунки держави в особі Кабінету Міністрів та Фонду державного майна, з одного боку, й російського інвестора, з іншого, виходять на новий виток протистояння. Цікаво, що це сталося буквально через день після візиту 12 серпня до Калуша голови Фонду державного майна Валентини Семенюк-Самсоненко. Під час відвідин як вихід із затяжного судового процесу, що триває вже кілька років, між сторонами було обговорено можливість підписання мирової угоди.
Мирова угода мала б передбачати поетапне наповнення статутного фонду ЗАТ «Лукор» передбаченими при створенні спільного підприємства активами. Держава наполягає, що при створенні ЗАТ “Лукор” уряд визначив, що до статутного фонду товариства може вноситися лише технологічне обладнання, сировина і матеріали в обсягах, що забезпечують його прибуткову діяльність, та кошти в грошовій формі на модернізацію нафтохімічного комплексу. Частка держави повинна була складати не менше 50%.
Однак, на переконання ФДМУ, в порушення розпорядження уряду іноземним співзасновником “Лукору” замість визначених розпорядженням уряду активів до статутного фонду ЗАТ було зроблено внесок у вигляді 10,7% акцій ЗАТ “Лукойл-Нафтохім”, які, за свідченням Державної комісії з цінних паперів, з моменту створення ЗАТ “Лукойл-Нафтохім” ніде не котуються і “на території України, згідно з чинним законодавством, не зареєстровані в обігу”.
Представники російської сторони з таким твердженням категорично не погоджуються. Демонструючи голові ФДМУ під час зустрічі на «Лукорі» то руїни, то новобудови, російський інвестор намагався довести, що держава внесла у статутний фонд ЗАТ майно, яке попросту не може далі працювати, хоча й оцінене на суму 662 млн. грн. Тому-то, мовляв, вимагати від російських інвесторів вкласти адекватну частину коштів не вельми на часі. Тож, очевидно, вважаючи умови мирової угоди, запропонованої ФДМУ, для себе неприйнятними, «лукойлівці» пішли перевіреним шляхом – в суд.
«Приїзд голови ФДМУ Валентини Семенюк на «Лукор» було мотивовано розпорядженням Президента України Віктора Ющенка, до якого звернувся президент компанії «Лукойл» пан Алікперов, – розповідає перший заступник голови правління ВАТ «Оріана» Богдан Павликівський. – Суть зводилася до того, щоб врегулювати спірне питання в частині судових процесів, які на даний час тривають. Тим більше, що державою в суді першої інстанції виграна справа щодо не наповнення статутного фонду ЗАТ «Лукор» в частині внесення тих акцій.
12 серпня, коли відбувалася ця нарада на «Лукорі», було запропоновано створити робочу групу, аби повернутися до мирової угоди, яка розглядалася ще два роки тому. У зв’язку з тим, що на 13 серпня було призначено судове засідання у Львівському апеляційному суді, домовилися, що і ТОВ «Лукойл-Нафтохім», і ВАТ «Оріана» подають клопотання з проханням перенести розгляд у Львівському апеляційному суді на один місяць. Підстава – терміново створити робочу групу (причому представники вже були обумовлені в залі переговорів з того і з того боку) для напрацювання мирової угоди. Фонд наполягав, щоб мирова не просто була підписана, але ще й затверджена судом. Але російська сторона клопотання про перенесення судового засідання так і не подала», – підкреслює Богдан Павликівський.
Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду, яка повністю скасувала рішення Івано-Франківського господарського суду, перший заступник голови правління ВАТ «Оріана» називає абсурдною. Найцікавіше те, – каже він, – що на судовому засіданні був відсутній представник Кабінету Міністрів – найголовніший позивач. Суддя, вислухавши всі сторони без представника Кабінету Міністрів, буквально через 15 хвилин виніс рішення.
Днями Генеральна прокуратура зробила касаційне подання. Попереду рішення Вищого господарського суду. Багаторічна тяганина триває, і кінця їй в осяжному майбутньому не видно.
Тим часом
31 серпня Валентина Семенюк запевнила, що ФДМУ все ще сподівається на полюбовне вирішення спору. Умови незмінні: внесення інвестором коштів і ліквідація боргів «Оріани перед Баварським банком». На жаль, держава втратила такий сильний аргумент, як рішення суду першої інстанції на свою користь. Про мирову угоду можна забути?
Антін ТИМУРА Галицький кореспондент
