Івано-Франківщина – У стародавніх хатах сволок під стелею слугував записничком; на гуцульському весіллі молоду садили не на подушку, а на діжу для тіста, щоб плідною була. Про це та ще багато іншого з історії гірських (Гуцульщина і Бойківщина) та низинних (Покуття і Опілля) регіонів Прикарпаття можна дізнатися в музеї просто неба у Крилосі. Таких в Україні п’ять. І хоча музей архітектури і побуту Прикарпаття Національного заповідника «Давній Галич» не з найбільших, та по-своєму цікавий.
Сотні кілометрів між цими етнографічними регіонами спресовані до сотень чи навіть десятків метрів на території в чотири з половиною гектари. Та цього не помічаєш між високих смерек, кленів. Молодший науковий співробітник музею Роман Ковальський пригадує, як два роки тому приїжджали чехи з Європейської асоціації музеїв на свіжому повітрі.
«Дуже сподобався їм наш музей саме через те, що нема бруківок, ламп, інакше це б парк нагадувало. Сто-двісті років тому, як хата виглядала, так і зберігається в природному середовищі», – наголошує науковець.
Задумували музей на початку 1980-х років і планували до 40 об’єктів із усіх районів області. Наразі є 9, 6 із них експонуються: покутська хата під стріхою; гуцульська хата, зроблена без жодного цвяха, бойківська з кімнатою для навчання і (пам'ятаєте у Франка?) ослячою партою; опільська, де зібрана велика колекція вишивок; олійня, стодола.
Для хат шукали позитивно енергетичні місцяОсобливо цікава пам'ятка – гуцульська хата-ґражда, збудована у 1889 році.
«Це своєрідна фортеця, яка оберігала все господарство від хижого звіра, якого в Карпатах було досить багато. Навколо йшли притули, де тримали овець, корів, таким чином обігрівали стіни житла. Вікна робили надзвичайно малі. Після смерті Марії Терезії, австрійської імператриці, скасували податок на вікна», – розповів Роман Ковальський.
Під житло шукали найкращі місця. Там, де водяться червоні мурахи чи де худоба лягає відпочивати, вважали в давнину, – позитивна енергетика.
«Лиш тепер знаю, що ґердан і ґражда – не одне і те ж»Такі екскурсії музеєм просто неба не лише пізнавальні, коли дехто робить для себе відкриття, що ґердани – то прикраси з бісеру, а ґражда – то помешкання, а й ностальгічні, кажуть Людмила Чишина з Хмельницького і Надія Космірак з Надвірної, уродженка Полтавщини.
– Дуже пам'ятаю, як на кутю товкла пшеницю в ступі.
– А мене олійниця вразила. Коли німці наступали, закопали три трактори і олійницю.
Після того, як музей став підрозділом заповідника «Давній Галич», фінансування іде з державного бюджету, та на все коштів не вистачає, зауважує екскурсовод. Приміром, щоб покрити хату за старими технологіями, потрібно 28-30 тисяч гривень.
Галина ДобошРадіо "Свобода"