Журналіст Михайло Андрійович для «Малакави»:
«Український
політикум нині розхитується, як вітрильник у сильний шторм. Діється це як під
натиском зовнішньополітичних чинників, так і по причині вільного зміщення
баласту у владному трюмі.
Фраза Симона
Петлюри «Не так страшні нам московські воші, як українські гниди» не втрачає
актуальності. Враження цим своєрідний політичним педикульозом тіла українського
політику вражає масштабами. Складається враження, що українці не встигають
почухати місце укусу однієї воші (тієї ж Н. Савченко) - як одразу починає
свербіти в іншому (як приклад, Є. Мураєв). Загалом, важко розібратися в тому,
«чи то воша, чи то гнида».
Мураєв сказав те,
що йому було доведено сказати кураторами ФСБ. Нині Кремль зіткнувся з неабиякою
затятістю щодо самопожертви політв’язня Сенцова – тому намагається
дискредитувати його в будь-який спосіб. Масла у вогонь підливає й те, що по
світі шириться акція за підтримки того ж Сенцова – в Росії теж мають місце
прояви протесту.
Саме по цій
причині й активуються для цієї мети «і гниди і воші» - якщо врахувати те, що
серед українських політиків достатньо «скакаючих між партійних бліх» -
маніпулювати ними не так вже й важко».