Цей тиждень був не простий у житті, як міста, так і видання «Малакави». Інформагенція відбивала атаки хакерів, які цілеспрямовано намагалися зламати сайт. Тому просимо вибачення за те, що кілька днів інтернет-сторінка «Малакави» не працювала.
Та попри це журналісти видання не сиділи в офісі і не пили каву, а збирали цікаву інформацію та відвідували прес-конференції та інші заходи. Тому ми маємо, що вам розказати.
А розказати дійсно є що. До прикладу, цього тижня нарешті вдалося побачити на сесії міської ради горе-директора «Теплокомуненерго» Арсена Блащука. Ба, більше того, він навіть спробував відзвітуватися про роботу підприємства. Правда, багато депутатів залишилися незадоволеними його звітом, адже на значну частку запитань пан Блащук відповідав, що це його особиста справа і не стосується загалу. Дивна відповідь чи не так? Особливо беручи до уваги те, що підприємство комунальне і його, фактично, утримує громада міста. Депутатам не дають спокійно спати ті факти, що підприємство з кожним роком нарощує борги, і це попри те, що вартість послуг було збільшено в два рази.
Крапку у цьому питанні мав би поставити міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус, адже це він наймав на роботу пана Блащука і саме в його компетенції питання його звільнення.
Зрештою, говорять, що вже цього тижня доля директора «Теплокомуненерго» мала би бути вирішеною.
Хоча сумнівно, що пан Анушкевичус звільнить Арсена Блащука із займаної посади. Такі висновки можна зробити, виходячи з того, що в звіті мера перед депутатами і громадою міста, який вийшов майже на 50-ти сторінках, про теплокомуненерго згадується лише в тому контексті, що влада моніторить використання газу підприємством.
Взагалі і сам звіт вийшов якийсь слабенький. Про те, що Івано-Франківськ — це класно-прекрасне місто в центрі Європи, яке ще й до того не має ані жоднісіньких проблем, знають не тільки посли інших держав, а й мабуть, кожне малятко з ясельної групи.
У місті шаленими темпами розвивається медицина, відкриваються дитячі майданчики та проектуються підземні переходи та паркінги. Міський голова, як досягнення міста за рік, навіть примудрився згадати відкриття Меморіального комплексу Степана Бандери, у звіті розмістив гарнюні фотки, проте забув уточнити, що комплекс працював лише кілька днів, а нині зачинений, бо немає грошей на його добудову і остаточне введення в експлуатацію.
На разі, немає грошей і, очевидно, бажання, для того, аби відселити із небезпечної санітарно-захисної зони колишнього надвірнянського лісокомбінату жителів. Мешканка зони Віра Афтаназів каже, що питання з їх відселенням, не рухається з місця. Жінка каже, що якщо так продовжуватиметься і далі, то розпочне голодування не тільки вона одна, а й всі жильці вулиці. Чи треба цього владі і приватному підприємству питання риторичне. Очевидно, гроші беруть верх, а права і життя простих смертних, то не по їх частині.
До речі, про права. Виявляється ВАТ «Отинійська ПМК-150»не має прав для того, аби називати спорткомплекс «Олімп» своєю власністю. Принаймні, таких висновків можна дійти із відповіді чинного губернатора Прикарпаття Миколи Палійчука на депутатський запит Олександра Сича. Там говориться, що «Колос» не мав права передавати «Олімп» приватникам, адже то не його власність. До того ж, сама угода про передачу порушує всі норми і закони, які тільки можна порушити. Постає питання, як так могла статися, що спорткомплекс таки перейшов у приватні руки. Кажуть, що то зговір та використання родинних та партійних зв’язків. Чи вдасться подолати родинні інтереси і повернути спорткомплекс громаді, на разі не відомо. Проте, хочеться таки вірити у краще. У те, що на місці «Олімпу» не побудують чергову багатоповерхівку, а сам комплекс відродиться і з його стін вийде не один олімпієць, який прославить нашу область на весь світ.
Кажуть, що мрії збуваються. Тож не соромтеся мріяти.
