Музей родини Гриневичів під загрозою незаконного знесення

Про людську зажерливість та жадність можна говорити довго і багато, та що казати, коли мова йде про розкрадання історичних цінностей та культурної спадщини?

Музей родини Гриневичів є не просто музеєм, а ще й будинком, де дійсно проживала відома родина. Дім зберіг свій вигляд та атмосферу, в якій проживала письменниця Ірина Гриневич. Проте зараз будинок в аварійному стані, стара споруда віджила своє. Але людей цікавить не так музей і його біди, як земля, на якій він знаходиться. Сьогодні «Союзу Українок», організації, якій належить музей, доводиться мало не відвоювувати землю у зацікавлених у цьому осіб.

«Будівля стара і вже не підлягає ремонту, — розповідає Любов Кафтан ,учасниця «Союзу Українок», — У нас є багато пропозицій від бізнесменів, щоб дім знести, а на місці побудувати інший і надати нам невелику площу для музею. Проте ситуація надзвичайно складна: в домі, крім музею, є ще і друга половина, де проживають люди, вони винаймають дім, а власник живе за кордоном і знайти його немає можливості».

В цій ситуації не обійшлось без порушення закону. За словами Любові Кафтан, на першого власника Сергія Бурлаку, мама якого нібито доглядала Ірину Гриневич, другу половину дому було переписано через обман.

«Вони проживали в другій частині дому, за Іриною Гриневич постійно доглядала одна жінка із «Союзу Українок», а вони зрідка приходили провідати. Знаючи, що немічна Ірина Гриневич помирає, сусіди переконали її, що доглядатимуть і піклуватимуться нею, а пенсіонерка повірила їм і переписала на них частину дому», — каже Любов Кафтан.

«Союз Українок» намагається повернути собі частину землі, яка поправу належить їм, оскільки покійна заповідала всю площу організації.

«Ми намагалися відшукати документи про приватизацію землі, які залишила нам Ірина Гриневич, проте з земельного архіву, як виявилось, їх викрали. Зрозуміло для чого це робиться, на цю землю вже давно всі зазіхають, тим більше, що це центральна частина міста. Крім того, ще за життя пані Ірини з її горища постійно пропадали дорогоцінні речі: книги, меблі, картини, а після смерті, коли ми туди піднялись там і зовсім нічого не було. Вхід нагорище є лише з того боку будинку, де проживають люди», — говорить союзянка Ольга Левчук.

Союзянки кажуть, що зверталися у міське управління культури, щоб ті надали компетентну людину, яка хоча би зрідка проводила екскурсії, аби музей не стояв зачинений.

«Працівники з управління відмовились, як і відмовились взяти нас на баланс та надати статусу музею. До того ж сусіди побудували свій будинок впритул, і навіть не на декілька метрів, як то є прийнято, а просто таки дотично до стіни. Тобто вони вже переконані, що дім знесуть і не буде ніякого музею», — каже Ольга Левтух і боїться, що серед ночі можуть знести музей і ніхто і слова не скаже.