Дарія Павлюк: чиновники думають, що нас просто немає, або Люди маленького зросту потерпають від байдужості

Про доброчинність сьогодні говорять багато, про людей, які займаються благодійністю з власних мотивів: будь то фальшива доброчесність, чи поклик душі. Але про тих, хто кожного дня бореться за власне виживання і жорстокими реаліями життя, про тих, для кого досягнути до кнопки ліфта чи прилавку в магазині є справжньою проблемою, говорити чомусь не прийнято.

Простіше вдавати, що їх не існує, так легше. А всі ці люди, люди низького зросту – чомусь саме таке визначення вважається найкоректнішим, живуть за закритими дверима, всюди і весь час відчуваючи власну недосконалість, а тому й бояться виходити на вулиці та жити як інші. Вони не винні, що малого зросту, їм не потрібне співчуття, все, що їм треба – це увага і розуміння.

В Івано-Франківську одиниці, хто дійсно бачать проблему та намагаються допомогти. З цією метою був створений клуб для малих людей «Великодушні», засновником якого є Андрій Микитин, директор благодійного фонду «Солідарність».

Поки що туди входять небагато, близько 50, людей низького росту з міста. Вони щомісяця отримують допомогу від фонду у вигляді продуктів на суму 60 гривень. Сума хоч і невелика, але все ж допомога.

«Моя пенсія складає 544 гривні, цього не вистачає на повноцінне існування, на життя, а хоча б на існування, — розповідає член клубу «Великодушні» Дарія Павлюк, — Я змушена підпрацьовувати у спеціальному відділі для інвалідів, та і тих двісті гривень зарплати особливо ситуації не міняє. Ніяких пільг, ніякої допомоги зі сторони влади. Хіба один проїзд у транспорті. Ви кажете демократична країна, але ми не потрібні цій державі. Вони думають, що нас не існує».

За словами Дарії Павлюк, клуб дає їй не тільки допомогу, але й змогу спілкуватись та находити нових друзів.

«Я почула про цей клуб по телебаченню і відразу ж подзвонила. Потрібні не тільки такі клуби, але й спеціалізовані магазини для малозабезпечених», — Дарія Павлюк.

Поки цього всього в Івано-Франківську немає, то маленькі люди мають тільки одну «віддушину» у своєму житті — клуб «Великодушні».