Щоб ніхто не плакав, або Жіночі романи писати і читати не соромно

Поміж художньої та наукової книгами обов’язково повинно бути щось не нав’язливе, на кшталт жіночих романів.

Про це в Івано-Франківську сказали авторки хвилі нових популярних жіночих романів Леся і Орися Демські.

«Ми хотіли дати читачеві справді популярне чтиво, не попсу, але доступне та зрозуміле, щоб виховувати в людей звичку читати, і читати рідною мовою, — каже Леся Демська, — Не всі можуть читати високу літературу, але нема нічого поганого чи встидного читати жіночі романи і вважати це нижчим власної гідності».

«Жінка в сучасному суспільстві стоїть далеко не в ідеальному становищі, — говорить Орися Демська, — Ціла купа клопотів, проблем, в неї немає українського телебачення, журналу, їй необхідне популярне легке читво, щоб просто відійти від всього, нехай вона забуде про книгу через тиждень, проте приємні емоції залишаються надовго, а чого ще треба?».

Представлені книги «Серії з дельфіном» можна придбати за ціною від 7 до 14 грн., виходять раз в рік і невеликим тиражем — 3000 примірників.

За словами однієї з авторів, «криза внесла свою частку у випуску книг, проте резонанс є, і тільки позитивні відгуки».

«Прочитавши чи то «Кохання без кордонів» Ганни Тищенко, чи «Багаті і бідні», «Паризьке кохання» Лариси Чагровської, завжди залишається тільки приємний осад», — запевняє Леся Демська.

В сучасній українській літературі нечасто зустрінеш такий жанр, як дійсно сучасний любовний роман.

«В Україні мало таких письменників, які готові писати в такому жанрі, — каже Леся Демська, — Нам часто присилають свої твори професійні письменники, але вони воліють залишатись інкогніто і писати під псевдонімом, бо їм соромно. Проте не тільки професіоналки віднаходять себе у романах, ми опубліковували твори жінок ніяк не причетних до літератури. Це прості сентиментальні історії, про жіночу долю з щасливим кінцем».

Сучасна, легка, можливо банальна історія любові, ненав’язливий сюжет, без вбивств, жорстокості,тексти, які не відштовхують,

«Щоб ніхто не плакав», — каже Орися Демська. Щоб не плакав і не думав, але кожному, як то кажуть, своє.