Останнім часом, коли основи банківської системи в Україні похитнулися, проблеми неповернутих кредитів банки воліють перекладати на плечі колекторських компаній. У жодному із законів України їхня діяльність не прописана. Але і не заборонена. Відтак колекторські компанії знайшли лазівку, через яку і пропонують свої послуги банкам.
«На умовах кредитного договору банк передав повноваження зі стягнення заборгованості колекторській компанії. Співробітники протягом тривалого часу намагалися встановити з вами контакт, щоб обговорити проблему вашого боргу», — приблизно так розпочинаються листи від колекторської компанії, адресовані боржнику-позичальнику.
Для мого знайомого такий лист був як грім серед білого дня, адже уже наближався останній місяць, у якому він мав закрити кредит. Але замість квитанції, що мала засвідчити погашення кредиту, отримав на руки лист від колекторської компанії, яка у люб’язній формі пропонувала погасити борг. При відмові сплачувати борг уже погрожувала спілкуванням із виїзними групами. У листі не забули пригрозити нерадивому позичальнику — у суді справа обов’язково завершиться арештом майна та стягненням боргу шляхом його реалізації. Боржнику залишилося заплатити від сили 500 грн., які чомусь перетворилися у... 6000 грн. На прохання пояснити, звідки взялася така сума, у банку відповіли: мовляв, до вашого кредиту не маємо ніякого стосунку, розбирайтеся із колекторською компанією. А колектор про усі нюанси збільшення боргу навіть чути не хоче — це комерційна таємниця…
Тим часом колекторські компанії, які ведуть себе досить агресивно, працюють напівлегально. З одного боку, банки порушують закон «Про банки і банківську справу», адже, передаючи інформацію про божників-позичальників у треті руки, фактично розголошують «банківську таємницю» третім особам. Розкриття банківської таємниці обумовлено у ст. 62 цього закону. Про ніякі колекторські контори там навіть словом не згадується! Тому дії колекторів мали б каратися Кримінальним кодексом України — за розголошення банківської таємниці та навмисний збір та використання таких даних.
Про колекторські компанії не згадується і в кредитному договорі. А, згідно із пунктами 1.4 першої частини та 3.6 третьої частини Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці (які затвердило правління НБУ ще у 2006 році), відомості про заборгованість клієнта — банківська таємниця.
Колекторські компанії навряд чи працювали б легально, якщо б їхні дії не схвалювались Нацбанком. У листі №18-313/145604 Нацбанк в особі заступника голови НБУ
Анатолія Шаповалова заявив: «... банк може передати третім особам інформацію щодо прострочених кредитів відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та пункту 3.1 частини 3 Правил». За умови, що ці треті особи зберігатимуть банківську таємницю і не використовуватимуть її на свою користь або на користь третіх осіб…
Дії колекторів, які можуть нагадати про себе і о 5 годині ранку, підпадають і під дію Кримінального кодексу, адже ніхто не має права втручатися у приватне життя людини або збирати та використовувати будь-яку інформацію про неї. Часто працівники колекторських компаній розказують про борг позичальника сусідам, іншим особам — а це уже порушення закону.
Високий Замок