Володимир Куцев – народився в Івано-Франківську, навчався у ЗОШ №3, потім у Великому Новгороді (Росія). Заявляє публічно, що працює віце-президентом дирекції фінансових ринків банку TPАCТ (по факту, звільнений під час випробувального терміну - ред.).
Ми вступаємо у світ, який “вже не “Ялта”, у світ, в якому немає стрижневої країни, якою Америка була донедавна, у світ, де всі будуть один проти одного, де “залюднені острови” вступатимуть у ситуативні союзи. Пізніше можуть виникти об’єднання таких партнерів, як Росія і НАТО з метою пртистояння можливим загрозам зі Сходу (Іран? Китай?)
Журналісти часто запитують: чи зможе Росія створити Енергетичну Імперію, чи, навпаки, ера дорогих енергоносіїв увійшла до присмеркового етапу? Я вважаю, що шанс створення такої Імперії у Росії є. Але без української Чубаки це малоймовірно. Коли по вулиці Герцена пройде загін Беркут, а Медвєдєв сплететься в єдиному пориві з «Віссю Добра», вони домовляться з Діком Чейні про довгу і результативну співпрацю. Одночасно, виглядає малоймовірним, що до 2030 року Російська Федерація перетвориться на енергетичний сателіт Великого Китаю. Це навряд чи влаштує великих світових гравців – Європу, США. Брюселю буде дуже незручно мати під боком могутню “Ойкумену Чайна”. Індію теж “ковбаситиме” від такої перспективи, й, нарешті, самим російським елітам не потрібний жандарм, який контролюватиме природні ресурси Росії.
На цьому тлі перспективи СНГ виглядають непереконливо. Навряд чи Росії вигідно й далі утримувати навколо своїх кордонів тінь загиблої імперії. Зникнення СНГ відкриє перспективи ширшого маневру для зближення Європи з Росією. І тут багатовимірний нейтралітет кучмівської доби знову може стати актуальним для України. Адже в умоваж “межичасся” світові гранди намагатимуться “заморозити” проблемні країни.
