31 жовтня найвищі посадовці держави взяли участь у спеціальному випуску програми «Свобода на Інтері». У програмі були задіяні Президент України Віктор Ющенко, прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, голова Верховної Ради Арсеній Яценюк, лідер Партії регіонів Віктор Янукович, голова НБУ Володимир Стельмах, міністри, лідери парламентських фракцій, народні депутати. Враженнями від дебатів діляться політики. Ганна Герман (ПР): Програла Тимошенко, але вона була в нерівних умовах Гадаю, що на цих дебатах виграв Президент. У його кінцевому слові я почула інтонації, яких давно не чула від Ющенка, – це інтонації 2004 року. Це було справді сильно.
Свій виступ він розпочинав як бухгалтер, а закінчив як Президент, і можливо, тут я б поставила три крапки...
Абсолютно знищений вигляд мала Тимошенко. Вона була стомлена і зацькована. І тут, як на мене, була основна помилка тих, хто ініціював цю програму.
Знаєте, якби ролі розподілилися так, що учасники виступають одне проти одного – тобто Тимошенко проти Ющенка чи Тимошенко проти когось із опозиції, то це був би нормальний сюжет. А видавалося, наче вона одна і всі проти неї.
Цікаво, що ніхто з її команди не зміг її гідно підтримати.
Ці дебати я намагалася дивитися не як людина, що вболіває за свою команду… Звичайно, я вболіваю за свою команду, і, на мою думку, Партія регіонів була дуже гідно представлена: фахово, жваво, наближено до людей. Особливо наближеним до людей видавався Янукович, який сидів у звичайному кріслі, тоді як Президент на такому підвищенні, наче на троні, бекграундом для нього пливли хмари.
Я задоволена роботою Партії регіонів, але якщо хтось ставив собі за мету показати, як програла Тимошенко, то, як на мене, стомлена і зацькована жінка часом викликає співчуття.
Я була би сильніше задоволеною, якби Тимошенко грала з кимось один на один, і там виграла чи програла. Тоді це було би переконливо, але програма була побудована так, що не всі були в рівних умовах. Це викликає недовіру, а маленька недовіра породжує великі сумніви.
Таку передачу потрібно робити не у форматі 2004 року, її слід робити у форматі 2008 року, коли люди вже звикли до справжньої свободи слова, а не до її видимості.
Мої оцінки досить жорсткі. Але я зараз кажу не про виграш ПР чи програш Тимошенко, чи про виграш Президента. Я кажу про засади, про принципи свободи слова. Мені не здається, що вони були дотримані сповна на цій програмі.
Помилка Тимошенко в тому, що вона зірвалася і вдалася до дешевих звинувачень. Вона мала б встати і сказати: «Я не маю можливості об’єктивно відстоювати свою позицію. Тому, очевидно, мені потрібно покинути студію». Тоді вона виграла б цей формат. Але Тимошенко натомість зірвалася на звинувачення.
Оте Кириленкове (БЮТ) звернення щодо Ющенка – «Батьку, благословіть нову коаліцію!» – звучало як фальш, причому від початку й до кінця. Це було дуже принизливо й викликало… майже огиду. Команда Тимошенко не зуміла гідно захистити свою лідерку… Не зуміла... або не хотіла.
Кілька висновків… Команда Партії регіонів справді мала професійний вигляд, Президент виграв, він уперше за останніх кілька років нагадав мені Віктора Ющенка формату 2004 року. Тимошенко програла, але те, що вона була в нерівних умовах, викликало співчуття. І найголовніше – у цій програмі, мені здається, “в рівних умовах” був лише Президент.
Євген Червоненко (балотувався за списками НУ): Перед камерою було видно дурість кожного. Як кажуть, коли очі в очі перед телекамерами, то дурість видно кожного. Тоді народ розуміє, де істина.
Вважаю, що найкращий вигляд у цій програмі мав Президент, особливо, коли мовчав щодо політичних запитань. А з економічних питань він дав дуже сильну оцінку. Усі, хто розуміється на економіці, були піднесені від його коментарів.
І взагалі вважаю, що Президент, коли політики не можуть домовитися, має очолити вихід із кризи і взяти управління у свої руки.
Не думаю, що формат таких зустрічей має бути частим, але він повинен започаткувати реальний діалог. Бо країною керують не перед телекамерою.
Валерій Писаренко (БЮТ): Негідними видавалися всі, що ополчилися проти Тимошенко. Під час програми негідними видавалися всі, що ополчилисяпроти Тимошенко.Мені було дуже прикро, коли керівники держави замість того, щоби розказати людям, як їм жити під час світової кризи, насправді билися зі своїм конкурентом на наступних президентських виборах.
Програми була побудована саме в такому ключі: усі політики та журналісти були об’єднані проти народного політика Юлії Тимошенко.
Чому ми не могли, як ви кажете, її захистити? По-перше, найбільших її захисників там не було. А решту, які представляли Кабмін, займалися самозбереженням.
Юлія Тимошенко сьогодні очолює армію, яка бореться за всю Україну. І вона як полководець не має права, аби йти з поля бою. Я бачу, що в неї достатньо сил битися до кінця.
Юлія Володимирівна все одно виглядала найкраще від усіх присутніх там політиків.
Дмитро Андріївський (Блок Кличка): Ми побачили талановитих популістів, але безталанних державників. Ми з подивом сприймаємо те, що, як годинник, працює в усьому світі, – дебати для провідних політиків обов’язкові, а не виняток з правил. У нас же вперше ці люди сіли разом перед екраном! І зібрали їх докупи розгубленість перед кризою та гіпотетичні дострокові вибори. Фахової дискусії не вийшло. Усі намагалися тягнути ковдру на себе, маніпулюючи цифрами, і сподобатися глядачам.
Але такі формати необхідні – хай виборці бачать кумирів без масок. У деяких моментах дурість кожного було видно, навіть занадто.
Бракувало ведучих, хард-токерів, які б припиняли пустопорожні балачки політиків і нагадували б їхні слова протилежного змісту. Це необхідно, бо ті, хто сьогодні при владі, здебільшого немолоді люди й часто страждають на амнезію.
Місцями було неприємно від цинізму й зухвалості, з якими вони вішали глядачам локшину на вуха. Вони талановиті популісти, але безталанні державники. Знаєте, як кажуть, не стріляйте в піаніста – він грає, як уміє. Оце про наших діячів – вони нездатні навіть до дискусії, не те, щоб до компромісів і руху вперед – кожен ладен тягнути свою волинку і поливати опонента на всі лади.
Ці люди для України вже історія. Їх потяг пішов, і дискусія на Інтері, коли ніхто з них не зміг сказати країні правду про її економічний стан і спрогнозувати майбутнє, взяти на себе відповідальність, – останній тому доказ.
Ксенія Ляпіна (НУ–НС): Не було істерик у стилі Шуфрича і гламуру в стилі Шустера. Це було перше ток-шоу в режимі дебатів. Ми бачили не перепльовування одне одного і звичні істерики в стилі Шуфрича та легкий відтінок гламуру, як у Шустера, а саме дебати. Ми побачили якісь підходи до економічної політики, до майбутнього бачення цієї економічної політики.
Стратегія Тимошенко полягала в тому, щоби створити ситуацію, щоб її пожаліли. Але я не розумію, до чого тут жалість. Я розумію, що відбулися дебати, у яких кожен міг висловити свою концептуальну думку.
А Юлія Володимирівна вкотре ввела в оману всю країну.
Тарас Чорновіл (фракція ПР): Президент у написаній під нього виставі мав гарний вигляд, але перед виборцями виграла Тимошенко. Від цього шоу в мене залишилися сумні враження… Вся Україна вкотре побачила, що у керівництві порядку немає, що амбіції аж пруть від усіх суб’єктів найвищої влади в Україні.
Віктор Ющенко був у найбільш виграшному світлі. Але давайте будемо свідомі – шоу робилося під нього. І одна з проблем організаторів цього шоу – вони не змогли приховати факту, що воно на 100% – під Президента.
Канва програми зводилася до одного: Віктор Ющенко та інші люди – проти Тимошенко. Ведучі на це працювали, навіть не приховуючи цього.
Були розіграні наперед комбінації, наприклад, аби Партії регіонів зберегти обличчя, була розіграна суперечка між Ющенком і Азаровим.
Тобто Президент у написаній під нього виставі, мав справді гарний вигляд.
Його роль була написана добре, вміло, поважно… Хоча інколи він зривався на деякі випади, мабуть, відходив від ролі, але мав добре підготовлений текст. Пан Позаяк (творчий псевдонім Юрія Лисенка. – Авт.), який є головним спічрайтером Ющенка, показав, що може і вміє працювати. У чому я не сумнівався й раніше. Юрко Позаяк доказав, що може не тільки віршики про пияків писати, а й готувати серйозні матеріали для дискусії.
Щодо Юлії Тимошенко… У неї справді була досить невигідна позиція. Не йти на це шоу, коли йде вся влада, вона не могла. А пішовши, вона зрозуміла, що всі націлені бити по ній. Видно, що її спічрайтерами були невідпрацьовані варіанти відповідей. Тимошенко працювала на експромті, й експромт не завжди вдавався. Часто вона вдавалася до висловлювань на кшталт – “сам ти дурень”. Гадаю, що в для неї це був елемент програшу, і вона не найкраще зіграла свою роль.
Вигляд вона мала не найкращий, але, як на мене, врешті-решт, в електоральному плані з найбільшим плюсом виграла вона. Бо в нас не Америка, у нас люблять тих, кого ображають.
Театрально, безумовно, виграв Ющенко.
Дуже добре виглядав Арсеній Яценюк… Тут теж треба віддати належне спічрайтерам, тому ж Кості Бондаренку.
Щодо Партії регіонів… Знаєте, роль опозиції виконувалася, були критика, як правило, обґрунтована. Але якби це не лягало в шоу Президента, то це було б добре. А так проглядалася певна вторинність.
Як на мене, якщо так збиратися, грати ролі, де Ющенко сидить на підвищенні між прапорами, наче самодержець усія Русі, – то ліпше не збиратися взагалі.
Оксана Климончук,
УНІАН
