Народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, член фракції «Наша Україна – Народна Самооборона», лідер рок-групи «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук заявив, що складає свої депутатські повноваження. Наводимо заяву Святослава Вакарчука повністю за текстом ІА «Інтерфакс»: Сьогоднi я подав заяву про складання мною повноважень народного депутата України.
Це рiшення стало пiдсумком важких кiлькамiсячних роздумiв i видається менi чесним кроком по вiдношенню до виборцiв, колег-однодумцiв i до самого себе.
На мою думку, нинiшнiй склад Верховної Ради не виконав своєї головної ролi - творити вiзiю України як сучасної європейської держави. Безперервнi мiжпартiйнi та внутрiшньопартiйнi суперечки, якими так переймаються тi, хто мають вести Україну вперед, деморалiзують суспiльство всерединi країни, та пiдривають її авторитет назовнi.
Полiтичне життя держави звузилося до безжальної сутички за владу. Її жертвами стають не лише моральнi принципи, а й нацiональнi iнтереси, про якi так часто говорять полiтики всiх кольорiв i таборiв. Виборювання цiєї влади для значної кiлькостi народних обранцiв перетворилося на головний змiст їхньої дiяльностi. Прикро, що цейпроцес став самодостатнiм i не має жодного стосунку до майбутньогокраїни.
За таких обставин єдиний спосiб бути собою - це пiти. Залишитися – для мене означає втекти. Втекти вiд зобов'язань перед виборцями, зректися присяги на вiрнiсть Народовi. Я цiєї присяги не забув. Для мене правда, мораль i Україна нiколи не стояли на другому мiсцi.
Не вважаю час перебування в депутатських лавах згаяним. Дякую за довiру виборцям, якi допомогли менi стати мудрiшим. Дякую за підтримку колегам-однодумцям, яким так само болить те, що вiдбувається нинi в Українi. Але виглядає, що нашi знання, наша енергiя, наше прагнення прислужитися своєму народовi цiєю Радою запитанi вже не будуть.
Нiколи не розглядав похiд до парламенту, як крок у кар'єрi, а тим бiльше, як персональне благо. Вихiд зi складу дiючого депутатського корпусу є свiдомим, зваженим i водночас вистражданим кроком. Мабуть, голос совiстi нинi потрiбний не в Радi.
Я повертаюся до активного громадського життя. Повертаюся з вiрою в те, що нас лишилося не так мало. Тих, хто здатен, вiдкривши очi й стиснувши зуби, своє робити. I далi йти...
Телекритика
