Цих людей майже ніхто не бачить. Вони ховаються від усіх, і виходять робити свою справу тільки вночі, а на ранок на стінах будинків з’являються все нові й нові написи. Мова йде про рейтерів та про їхні ґрафіті.
Як не дивно, написи на стінах будинків є нічим іншим, як комунікацією, виявом того, що людина хоче сказати, вигукнути оточуючим. Цікаво, що виникло це явище не десять, не двадцять і навіть не сто років тому. На українських землях ґрафіті існували ще за часів Київської Русі. Парадокс, але сучасні ґрафіті вважаються дрібним хуліганством, і їх всіляко намагаються знищити, а от стародавні настінні написи досліджуються у монографіях та дисертаціях.
Проте це не означає, що рейтерів треба виправдовувати. Адже коли розписується все, що трапляється на очі, це зовсім не додає краси містові. Скоріше це його спотворює. Як інакше можна назвати розписи на храмах, пам’ятках архітектури, простих житлових будинках?
Видається, що ґрафіті з вуличного мистецтва вже перетворились на засіб насилля над людьми, адже коли на обдертій стіні дворового проходу зображується справжнє мистецьке панно з вишуканими узорами, витримане в законах композиції та гармонійне у своїй колірній гамі — це дійсно своєрідно прикрашає сірість міста. Але якщо це робиться на фасадах нещодавно відреставрованих, яскравих будинків, то це аж ніяк не додає їм краси. Швидше це можна назвати їхнім спаскудженням. І на це спаскудження хочеш не хочеш, а дивишся. Часто-густо на стіни виливаються негативні емоції, які ховаються всередині людей, але все ж це краще, ніж виплескувати свій негатив безпосередньо на оточуючих.
Однозначно поганим або позитивним це явище не назвеш. Ґрафіті завжди були суперечливими виявами людської сутності. Такими й залишаться. Єдине, що турбує, то це, як сприйматимуть наші нащадки нецензурщину, яку так масово зображують на стінах? Фрески ХХІ століття покажуть їхніх авторів з не вельми хорошого боку…
До теми:Основним напрямком ґрафіті у вуличному образотворчому мистецтві є bubble (в перекладі — жувальна ґумка) — об’ємні «пузаті» малюнки і літери, з яких починався сучасний рух ґрафіті. Інший напрямок — wild — більш стрункі, закручені літери, які деколи нагадують готичні, вензелі і малюнки, де, як у ребусі, треба розгадувати таємний прихований зміст написаного. І нарешті — freestyle — найбільш ліберальний напрямок, який можна окреслити як «малюй, що хочеш». Кожен малюнок чи напис має підписи художників, так звані «теги». Дуже багато є абревіатур і вензелів невідомого змісту.
Микола Волков«Репортер», № 37, 11 вересня 2008
