1020-а річниця хрещення Київської Русі засвідчило: релігійне питання може потіснити мовне в інформаційній війні проти України. Ми готові?Релігійне питання в Україні має всі шанси наблизитися за своєю гостротою до мовного та до проблеми зовнішньополітичного вибору. Прямою ознакою цього є його переведення в інформаційну площину.
Наприкінці липня кияни мали можливість спостерігати суперництво лайтбоксів – з одних «свою» паству вітав російський патріарх Алексій ІІ, з інших – світилися обличчя президента Ющенка та вже Вселенського патріарха Варфоломія І. Так столиця готувалася відзначити 1020-ту річницю Хрещення Русі.
Забігаючи наперед можна сказати, що у цьому «змаганні» не без участі української влади «переміг» Вселенський патріарх. Саме на його користь було зміщено більшість медійних та рекламних акцентів, хоча й обличчя Алексія ІІ з київських вулиць не зникли. Тим не менше, візит московського патріарха якось загубився на тлі заходів за участю Варфоломія І та його заяв щодо статусу українського православ’я.
«Справжня кампанія із замовчування візиту Святійшого Патріарха Алексія II до Києва і применшення його значення уявляється настільки цинічною і противною євангельському духу, що це може не вилікувати розкол в Україні, а тільки ще більше його збільшити», – заявив згодом представник Відділу зовнішніх церковних зв’язків РПЦ.
26 липня трансляцію святкувань за участю Варфоломія І, Президента України, українських та зарубіжних церковних ієрархів вели 4 загальнонаціональні канали – «1+1», 5-й, ТОНІС та Перший національний.
Наступного дня обидва патріархи – і вселенський, і російський – служили святкову літургію біля пам’ятника святому Володимирові. Трансляцію вели ті ж канали, але вже без «1+1». Варто сказати, що саме «Плюси» під час показу святкувань 26 липня мали найбільші рейтинг (1,52%) та частку (13,04%).
Цього ж дня Перший національний переривав трансляцію церемонії проводів Олімпійської збірної України на ігри в Пекіні показом підсумкового брифінгу патріарха Варфоломія І та Віктора Ющенка.
28 липня святкова літургія у Києво-Печерській лаврі, яку очолив Алексій ІІ, залишилася без телевізійного супроводу.
Втім, не тільки кількість ефірного часу в даному випадку визначала перевагу в інформаційному полі того чи іншого високого гостя. І навіть не симпатії української влади на користь Варфоломія І, які були неприхованими. Головне, що саме від Вселенського патріарха чекали визначеності щодо перспектив створення в Україні помісної церкви. Фігури такого рівня, яка номінально залишається лідером православного світу, не було в Україні майже 350 років, тому справедливими можна вважати порівняння візиту Варфоломія І із приїздом в Україну Папи Римського.
Вселенський патріарх хоча й не зробив під час візиту жодних кроків до визнання української церкви, проте й недвозначно заявив, що вважатиме таке визнання справедливим. Алексій ІІ у даному випадку на роль ньюзмейкера не тягнув, його заяви звелися до повторених уже сотні разів закликів до єдності України та Росії.
При цьому українська влада, зокрема йдеться про Президента, фактично зуміли скористатися чужою ідеєю на свою користь, що, погодьтеся, трапляється нечасто. Здебільшого, саме українська сторона діє за чужими сценаріями, а не нав’язує свій.
Нагадаємо, що першими про відзначення 1020-річчя Хрещення Русі заговорили саме представники УПЦ МП. Минулого літа вони провели концерт на Співочому полі у Києві на честь тоді 1019-ліття від прийняття християнства на київських землях. Тоді ж було апробовано формат виступів, під час яких рок-музиканти чергувалися зі священнослужителями – таким чином організатори основний акцент робили на молодіжну аудиторію.
Указ Президента з цього приводу з’явився у березні 2008-го, і лише після поїздки Віктора Ющенка до Москви. Остаточне підтвердження візиту в Україну Варфоломія І надійшло тільки на початку липня.
Окремим є питання доцільності святкування таких «круглих» дат. Хтось вважає це своєрідною компенсацією за те, що 1000-ліття Хрещення прийшлося на часи, коли в Україні і Росії панувала комуністична ідеологія. З іншого боку, масштабна кампанія в регіонах, запланований фінальний концерт у столиці, залучення відомих імен, або ж участь у заходах перших осіб держави без сумніву мали і пропагандистський, і ідеологічний акценти.
Навесні і влітку вже цього року концерти, організовані УПЦ МП, відбулися у багатьох містах України, у тому числі й у західних областях. Єдине місто, куди не пустили «Братів Карамазових», «Скай», «ДДТ» у супроводі російського проповідника диякона Андрія Кураєва – Івано-Франківськ.
Накладка в організаторів концертів вийшла і в Києві. Виступ, який мав стати кульмінаційним, згідно з рішенням київської влади, перенесли з Майдану подалі на Хрещатик – ближче до приміщення Київської міськдержадміністрації. Єдиним бонусом у цій ситуації для УПЦ МП є трансляція київського концерту на телеканалі «Ера». Але, як відомо, «Ера» виходить в ефір після 23-ї години.
Та найбільш красномовним підсумком цих святкувань та релігійно-політичної боротьби навколо них є те, що Алексій ІІ скасував свою поїздку до Донецька та покинув Україну раніше запланованого терміну. Згідно з офіційною інформацією – через стан здоров’я. Тоді як візиту вселенського патріарха в Україні і справді надали вселенського значення.
Таким чином, маємо рідкісний випадок, коли українська влада зіграла на випередження, застосовуючи при цьому, хоча й відносно м’яко, адміністративні важелі. Щоправда, цього б не сталося, якби не персональна зацікавленість глави держави.
Інформаційна ж політика в Україні залишається безсистемною й одна виграна «битва» при в цілому програшній інформаційній «війні» навряд чи змінить цю ситуацію.
Автор:Євген БулавкаДжерело:«Телекритика»
