«В Івано-Франківську фактично вже немає вільних земельних площ. Для того, щоб продовжувати будівництво, потрібно розширювати межі міста», – зазначив якось один з тепер вже колишніх чиновників міськвиконкому. З того часу минуло щонайменше п’ять років, а декларація наміру реалізується вкрай повільно. Здавалося, після минулих виборів до міської ради, де з гаслом «розширення меж» носилися практично всі учасники кампанії, чекати недовго. Однак певні кроки в цьому напрямку почали робити аж цього року. Правда, тепер більше говорять не про «розширення меж» Івано-Франківська, а про «встановлення меж міста». Подейкують, формулювання змінили лише для того, аби зайвий раз не дратувати громади приміських сіл, яка не особливо в захваті від перспективи стати міщанами.
Аби наблизити міські блага до приміських сіл, а власне за рахунок них і планується розширення меж міста, влада обласного центру розробила Стратегічний план розвитку сіл, що входять до Івано-Франківської міської ради. Нагадаємо, що можливість перебування сіл у складі (підпорядкуванні) міської ради була передбачена указом Президії Верховної Ради ще УРСР від 12 березня 1981 року. Нинішнє законодавство, зокрема, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» надає територіальним громадам право добровільного об’єднання в одну громаду жителів кількох сіл, селища та міста. В Івано-Франківській області подібні приклади мають міста Яремче і Болехів, причому в Болехові аж 10 сіл підпорядковані міській раді, тоді як Івано-Франківській міській раді – п’ять: Вовчинець, Крихівці Микитинці, Угорники і Хриплин, загальною площею 47,25 км. та чисельністю населення 15,7 тис. осіб.
Села Івано-Франківської міськради фактично вже давно грають роль приміської зони, яка стрімко урбанізується, розвиваючи інфраструктуру та залучаючи інвестиційні проекти. Більша частина мешканців цих сіл зайняті трудовою діяльністю переважно в місті. На території сіл вже розвивається типова міська забудова й елементи міської інфраструктури. Проте через невизначеність та неврегульованість взаємовідносин між Івано-Франківською міською радою та територіальними громадами сіл з’являються й певні непорозуміння, коли, наприклад, на одну земельну ділянку можуть бути рішення і сільської, і міської рад, які суперечать одне одному.
«Одним із завдань на 2008 рік є визначення меж міста, бо тепер межі між Тисменицьким районом і Івано-Франківськом є суто умовні. В бюджеті на 2008 рік на встановлення меж міста закладено суму 240 тис. грн.», – зазначив перший заступник міського голови Зіновій Фітель. Те, що землі довкола міста вже практично скуплені новітніми латифундистами, владу не лякає, мовляв, землі скуплені, але функціональне призначення землі може бути різне. «Якщо, до прикладу, визначили функціональне призначення Хриплинського промислового вузла, то там житло збудувати вже неможливо. Латифундисти будуть пропонувати послуги тим фірмам, які хочуть займатися виробництвом. А для того, щоб ті фірми могли займатися виробництвом, їм потрібна земля. Функція влади якраз і полягає в тому, що ми повинні сказати: там буде промислова зона, там буде житлова, там будуть котеджі».
Що ж до деяких негативних настроїв мешканців сіл стосовно ймовірного розширення меж міста, то їх традиційно пояснюють просто – недостатньою поінформованістю, плюс «згущенням темних фарб» місцевими «князьками». На думку більшості депутатів міської ради, з ким нам вдалося поспілкуватися, невдоволеними «певними змінами» можуть бути хіба що війти, які, не виключено, втратять можливість практично одноосібно розпоряджатися ресурсами громади. «Звичайно, бізнес-структурам сьогодні вигідно працювати в приміській зоні, адже там взяти земельну ділянку значно простіше й значно дешевше, ніж в місті», – поділився з кореспондентом «ГК» депутат міської ради, який займається житловою забудовою. До речі, порівняно з 2005 роком, у 2006-му на території сільських рад спостерігалося збільшення житлового будівництва на 14,3%. В минулому році на території сільських рад введено в експлуатацію 12,1 тис. кв. м житлової площі, в тому числі 9,5 тис. кв. м – індивідуальне житлове будівництво, 2,6 тис. кв. м. – багатоквартирне житлове будівництво.
«Тут потрібен компроміс, здоровий глузд, адже місто повинно розвиватися», – каже перший заступник міського голови й висловлює сподівання «на підтримку депутатів обласної ради, які живуть в Івано-Франківську».
А тим часом влада пропонує Стратегічний план розвитку сіл. Цей документ, над яким працювало управління економічного та інтеграційного розвитку виконавчого комітету міської ради спільно з сільськими радами, містить інформацію про демографічні дані, стан об’єктів соціальної сфери, динаміку доходів сільських бюджетів. Згідно з планом, зокрема, «села мають створити базу даних земельних ділянок та виробничих площ, потенційно придатних для інвестора, задля максимального скорочення процесу інвестування». В контексті стратегічного бачення розвитку Івано-Франківська за фінансової підтримки міста сільським мешканцям надаватимуться «безперебійні комунальні послуги, а мережі водопостачання і каналізації в приміських селах функціонуватимуть як невід’ємна частина єдиної розгалуженої системи на території міської ради». Загалом, Стратегічний план визначає три напрямки розвитку сіл: розвиток інженерно-технічної інфраструктури, будівництво та реконструкція об’єктів соціальної сфери та розвиток бізнесу і туризму. Розписано «що», «коли» і «де» мають реалізовувати. В середньому все це заплановано виконати у найближчі п’ять років. Чи вдасться? Роботи чимало, адже спільними для всіх сіл є такі проблеми, як ремонт доріг, будівництво водопроводу та каналізаційного колектора (крім с. Хриплин), відкриття дошкільних закладів, які не функціонують в жодному приміському селі, реконструкція та модернізація існуючого освітлення вулиць та проведення освітлення бічних вулиць, облаштування спортивних майданчиків…
Так чи інакше, а процес незворотній: місто наступає.Антін ТИМУРА"Галицький кореспондент", № 25, 03.07.2008
