Перший фестиваль українського формату, що цими днями відбувся в селищі Уніж Городенківського району Івано-Франківської області, зустрів своїх гостей... шаленою зливою.
Дощ “підмочив” вечірній концерт, на якому виступали київська “Амальгама”, дніпродзержинський “Факультет”, запорізька “Хорта”, київська “Смарагда”, івано-франківська “Рура”. Десертом вечора мали стати пісні від гурту “Ot Vinta”. Але “вода з неба” перемогла, і сцена залишилася знеструмленою. Проте вокаліст гурту Юрко Журавель не міг не завершити справи, тож прийшов з гітарою до глядачів, що поховалися під дахом їдальні, аби поспівати пісень у романтичній атмосфері “тет-а-тет” з публікою...
Активний відпочинок на фестивалі – справа не з дешевих. Поїздка в один бік зі Львова до мальовничих краєвидів Уніжа, який розташувався над Дністром далеко від гладкого асфальту і дорожніх вказівників, обійшлася у півсотні гривень і три години часу. При вході на територію фесту нас попросили зареєструватися і обміняти гроші на “бофони” – спеціальна фест-валюта. За звичайні гривні тут нічого не придбаєш... Один день перебування на території наметового табору, який був відгороджений від усіх інших фестивальних майданчиків, коштував 30 гривень. Для студентів – вдвічі дешевше. Треба віддати належне організаторам щодо інфраструктури, - як на перший раз для дійства, яке ще не набуло розголосу та масового паломництва відпочивальників, – все було на європейському рівні. Тут і душ з теплою водою, рукомийники, чисті (!) туалети, кухня з вибором із кількох страв. Що ж до напоїв, то популярністю користувалися пиво та квас. Алкоголю і цигарок на території не продавали за жодні гроші. Тому час від часу за спиною можна було почути нецензурну лексику з цього приводу. А потім споглядати, як біля невихованого хлопчиська з’являвся рупор і суворим голосом нагадував: “Тут не матюкаються!”.
Що ж до наповнення фесту, то кожен знайшов собі тут щось до душі. Лежебоки приймали сонячні ванни на пляжі біля річки, хтось вправлявся у кулінарії біля казанка над вогнищем, а цікаві до життя брали участь у “художніх майстернях”, де малювали “Обличчя єдності” або розмальовували стіну тризубів, любителі слова вправлялися на “літературних майстернях”, сильні і сміливі – вчилися ковальського мистецтва. Постійні акції відбувалися на експериментальному майданчику “Кузня”. Одне слово, куди не глянь – усюди рух. Степан Коваль, відомий як режисер мультиплікаційного фільму “Злидні”, розкривав секрети зйомок мультиків, Сашко Лірник оповідав байки, Юрій Андрухович проводив літературні посиденьки з дискусіями про поезію та інші форми літератури... А ввечері традиційно на завершення спекотного дня – гарячі танці на концерті, гостями якого у другий фест-день стали “Мартові”, “Квітень Руїн”, “Роллікс”, “Абздольц”, “Пропала грамота”, “Тінь сонця” та хедлайнери, фольк-рокова формація, справжні воїни світла - гурт “Гайдамаки”.
Заключний день фестивалю в Уніжі співпав з трансляцією фінального матчу Євро-2008, в якому грали збірні Німеччини та Іспанії. Тож одразу після виступів гуртів “Ті, що падають вгору”, “Мандариновий рай”, “Королівські зайці”, Nameless та “Брем Стокер” розтанцьовані глядачі зручно вмостилися на траві перед екраном. Фестівську трансляцію матчу вів Сашко Лірник, і це був вдалий експеримент. Відвболівавши, закріпити настрій публіки на сцену вийшла “Перкалаба”, яка відіграла понад дві години драйвового концерту... Фінальну крапку Першого фестивалю українського формату поставили у небі вибухом барвистих феєрверків.
Їжа з казанка, приготовлена на вогні, повітря, від якого паморочиться голова, масовий рух, концерти, співи під гітару біля вогнища аж до ранку, кілька годин міцного сну у наметі – цим натішитися не могли офісні працівники, які нарешті вирвалися з міста. Ті ж, для кого чисте повітря, ліси навколо і тепла як парне молоко річкова вода - не дивина, захоплювалися можливістю постояти в черзі за обідом за Юрієм Андруховичем, попити пива за одним столом з “Перкалабою”, понюхати запах диму люльки, яку поруч розкурює Сашко Лірник, мати змогу помацати Сашка Положинського (він був ведучим концерту у перший день) за штанину...
Божена ГОРОДНИЦЬКАДжерело: "Високий замок", 01.07.2008 №118(3767)
