Ярослав Яцишин: «Моя робота — нова кров для виконкому»

В коридорах нашої влади з’являється все більше молодих осіб. Хтось ставить ставки на молодих професіоналів, а хтось їх недооцінює. Як сама молодь почувається у владному кріслі? Про це наші кореспонденти ексклюзивно до Дня молоді вирішили поспілкуватися з наймолодшим членом виконкому Івано-Франківської міської ради, заступником міського голови 30-річним Ярославом Яцишиним.

— Ярославе Богдановичу, зараз відчувається процес омолодження влади. Ви вважаєте це позитивним чи негативним процесом?

— Я вважаю, що це на 100 % позитивний процес. Тому що молодь трішки по‑іншому підходить до роботи, до відповідальності, в кінці-кінців вона на свіжу голову бачить процеси, які відбуваються, і знаходить шляхи вирішення тих чи інших питань.

— Як почуваєтеся в кріслі заступника міського голови як наймолодший член виконкому? Чи не виникало у Вас відчуття, що Ви є абсолютно не готовим до посади у виконавчій владі?

— Я як наймолодший член виконкому, відчуваю себе так само, напевно, як найстарший член виконкому. Щодо того, готовий чи не готовий, то я думаю, що будь-яка нова посада для будь-якої людини тільки на перший погляд, першого тижня чи місяця незнайома чи заскладна. Мені вистачило місяця-двох, щоб вникнути в процеси, які відбуваються, і почати ефективно працювати.

— Ви були досить успішним бізнесменом, чому пішли в політику?

— В житті треба великою мірою звертати увагу на розвиток власної особистості, на сім’ю, на хобі, що я й намагався робити. Спробувавши себе у малому бізнесі, я бачив ті чи інші недоліки, в мене склалося якесь певне враження про стосунки влади і малого бізнесу, і випала нагода спробувати себе на цій посаді. Оскільки виконавчий комітет затверджується за політичним принципом, будучи членом партії «Народний Союз Наша Україна», внутріпартійні збори запропонували мені бути висунутим на таку посаду. Не зразу дав відповідь, думав місяців два. В кінці-кінців погодився, і я переконаний, що та робота, яку я виконую, все‑таки дає поступ, нову кров для виконкому Івано-Франківської міської ради.

— Ви ще не встигли стати чиновником, а Вас вже звинуватили у корупції (в тому, що, будучи посадовою особою, займаєтеся підприємницькою діяльністю). Чи очікували такого повороту подій? Чим це все завершилося?

— Тут йде абсолютне викривлення фактів. Мене насправді ніхто не звинувачує у корупції — це треба чітко розуміти. Мене просто прив’язали до цього слова і навіюють такий от імідж. Однозначно хочу сказати, що це створюється штучно. І, напевно, створюється через те, що в мене було протистояння по деяких рішеннях виконавчого комітету, які хотіли протягти. В деякій мірі я, можливо, завадив заробити комусь додаткові мільйони, користуючись майном громади Івано-Франківська.

У політиці правила гри надзвичайно брудні. В моєму випадку поставлені всі крапки над «і». Ці так звані, на думку окремих людей, можливі порушення ЗУ «Про корупцію», вони є повністю спростовані у суді. І з огляду на це все, дивлячись у минуле, можна твердо сказати, що це є виключно політичне обливання брудом.

— До виконкому Ви прийшли за квотою «Нашої України», очевидно, маєте відчувати вплив цієї партії. Як заступник міського голови також маєте відчувати вплив Віктора Анушкевичуса. Якщо погляди «Нашої України» не співпадають із поглядами міського голови, при тому, що, припустімо, погляди НУ є помилковими і Ви це відчуваєте, як Ви поводитесь у такій ситуації?

— Здавалось так має виглядати збоку. Насправді такого немає. Є позиція здорового глузду, є позиція того, що ти робиш, як воно буде оцінено людьми, і саме з цієї позиції я дію. Навіть обережного прохання розглянути щось від жодного депутата партії чи фракції «Наша Україна» не було. Я вправі діяти, виходячи зі свого бачення ситуації, а відповідно розбіжність між депутатами «Нашої України» і міським головою вирішуються на засіданнях сесії міськради та поза нею.

— Кажуть, що Вашу кандидатуру у МВК лобіював Зіновій Шкутяк, так як Ви є його (чи його сина) партнером по бізнесу. Як Ви ставитеся до такого явища, як «кумівщина» в політиці?

— Навряд чи мою кандидатуру лобіював Зіновій Шкутяк. Щодо мого партнерства з Петром Шкутяком, то ми спільно з іншими людьми зробили кафе «Химеру», і погодьтесь, що цей проект став чинним осередком культури в Івано-Франківську, де за приватні інвестиції, за приватні кошти групою людей робилось те, чого довго очікували в Івано-Франківську.

Щодо «кумівщини», то у мене немає родинних зв’язків з сім’єю Петра, а тим більше Зіновія Шкутяка. Але «кумівщина» з огляду на ту політичну ситуацію, яка склалася в Україні за останні роки, це коли близькі люди, знайомі, підтримують один одного у просуванні в політичних чи адміністративних щаблях. Я думаю, що тут нічого поганого немає. А от коли політичні посади формують під себе виконавчий блок, виходячи з позиції «кумівщини» чи якоїсь родинної чи бізнесової близькості, то, я вважаю, це категорично неправильно. Тому що на виконавчі посади треба набирати професіоналів чи людей, які будуть працювати, виконувати поставлені задачі.

Марія Гаврилюк

"Репортер" від 26.06.2008р.