Виявляється, що
в нашій області є об’єкти, які невідомо кому належать. Адже, коли мова йде про школу, музей, народний дім і т. п., питання власності мало кого хвилює. Такі об’єкти зазвичай є власністю держави, області або сільської чи міської громади. Але проблема виникає тоді, коли з’ясовується, що об’єкт зареєстрований на двох власників, кожен з яких стверджує: це тільки моє.
Кажуть, що таких об’єктів в нашій області немало. Але нашу увагу привернули декілька, які знаходяться в обласному центрі. Це Івано-Франківська загальноосвітня школа-інтернат по вулиці Чорновола, 130; Івано-Франківський обласний художній музей по вулиці Низова,2 та народний дім Княгинин по вулиці Галицька, 40. З одних джерел нам стало відомо, що ці об’єкти належать місту Івано-Франківську, з інших — що вони є власністю області.
Отож, щоб з’ясувати, чиєю власністю насправді є ці три об’єкти, ми звернулися в Івано-Франківське обласне управління майна спільної власності територіальних громад області із запитанням: хто є власником цих об’єктів. Заступник начальника управління Оксана Лебідь повідомила, що школа-інтернат, художній музей та другий поверх «Княгинина» на даний час належать області. Та коли ми звернулися до начальника Фонду комунальної власності Івано-Франківської міської ради Михайла Юсипа, він нам сказав, що на даний час місто має свідоцтво на право власності цих об’єктів. Виникає парадоксальна ситуація, тому, щоб встановити істину, довелося шукати документальне підтвердження цієї інформації.
Як з’ясувалося, рішенням обласної ради від 22.12.2006 року затверджено перелік об’єктів, які належать області. В цей перелік справді входять музей по вул. Низова, 2, школа-інтернат по вул. Чорновола, 130 та другий поверх споруди на Галицькій, 40. Напевно, цим документом і керувалася О. Лебідь. Проте пізніше виявилося, що ця інформація не є достовірною. Більше того, обласна рада не приймала жодних рішень про передачу названих об’єктів у власність міста Івано-Франківська. То на якій підставі у Фонді комунального майна нам повідомили, що місто має свідоцтво на власність?
Не все так простоСитуація склалася справді парадоксальна. У 1992 році обласна рада затвердила перелік майна області, але вже через рік Івано-Франківська міська рада затвердила свій перелік майна міста. Чомусь деякі об’єкти увійшли як до переліку майна області, так і до переліку майна міста. Зокрема, у той перелік потрапила й Івано-Франківська школа інтернат по вул. Чорновола, 130. На кого насправді в той час оформлений цей об’єкт, залишається таємницею. Але у 2005 році міський голова Івано-Франківська Зіновій Шкутяк видає розпорядження, що цей об’єкт є комунальною власністю міста. Адже, як стверджує в. о. начальника юридичного відділу Івано-Франківської міської ради Ігор Сегін, з 1962 року це приміщення використовувалося Івано-Франківською міською радою і фінансувалося з міського бюджету.
Проте у 2006 році на сесії обласної ради приймається рішення, за яким у перелік майна області включено і школу-інтернат по вулиці Чорновола, 130. Проте на той момент приміщення офіційно вже було зареєстровано в Обласному бюро технічної інвентаризації як власність міста. Як розповідає Ігор Сегін, зараз місто судиться з областю кому насправді належить школа: «Вони подали на нас в суд, а ми подали зустрічний позов на них. Вони вимагають скасувати розпорядження міського голови про форми власності, а ми подали в суд про визнання за нами права власності на цей об’єкт та про скасування рішення обласної ради щодо включення даного нежитлового приміщення до переліку об’єктів, що належать до комунальної власності області. І зараз дві справи знаходяться в суді», – каже юрист міськвиконкому.
Подібна ситуація виникла і з Художнім музеєм по вулиці Низова,2. Знову ж таки розпорядженням міського голови Івано-Франківська від 25.11.05. нежитловий будинок по вул. Низова, 2 стає власністю міста, оскільки раніше він не входив у перелік майна області. І знову ж таки Обласне бюро технічної інвентаризації оперативно оформляє і видає свідоцтво на право власності Івано-Франківській міській раді. Незабаром головне управління культури і туризму Івано-Франківської обласної адміністрації подає до суду на виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним розпорядження міського голови м. Івано-Франківська №655 від 25.11.05. «Про оформлення права власності на будівлю за адресою вул. Низова, 2 та просить суд зобов’язати ОБТІ видати свідоцтво на право власності позивачу, тобто управлінню культури і туризму ОДА. У позові суд відмовив, мотивуючи це тим, що не може зобов’язати ОБТІ оформити право власності. Оскільки ОБТІ є самостійною юридичною особою і не є відповідачем у даній справі.
Ще одним об’єктом, щодо якого виникають сумніви з приводу законності реєстрації, є народний дім «Княгинин» по вул. Галицькій 40. Як повідомила нам заступник начальника управління майна О. Лебідь. Другий поверх «Княгинина» належить області, а перший місту. Проте, як повідомила нам спеціаліст управління культури Івано-Франківської міської ради Ольга Дзунза, зараз управління культури оформляє свідоцтво на право власності цього об’єкта. За її словами, цей об’єкт є на балансі управління культури Івано-Франківської міської ради, і принаймні з 1999 року області не належить. За підтвердженням вищесказаного порадила звернутися знову-таки в Обласне бюро технічної інвентаризації.
Винуватці парадоксуОтож спільним винуватцем у суперечці між містом і областю є те, що право власності на всі об’єкти оформляло комунальне підприємство «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», основною діяльністю якого є технічна інвентаризація нерухомого майна та реєстрація прав власності на це майно.
Всі дороги насправді привели нас до ОБТІ. Адже як обласне керівництво, так і міське стверджує, що це майно їхнє. Тому стало цікаво, на кого насправді за офіційними документами зареєстровані Івано-Франківська загальноосвітня школа-інтернат по вулиці Чорновола, 130; Івано-Франківський обласний художній музей по вулиці Низова,2 та народний дім Княгинин по вулиці Галицька, 40. Також цікаво було б дізнатися безпосередньо у керівництва ОБТІ, на яких підставах реєструвалися ці об’єкти: за розпорядженням міського голови Івано-Франківська, за рішенням сесії облради чи за ухвалами суду?
Але з’ясувати нам нічого не вдалося. У відповіді на інформаційний запит керівництво ОБТІ повідомило, що інформація про те, кому належать ці об’єкти, є конфіденційною інформацією.
Незрозуміло чому, ОБТІ посилається на ст. 32 ЗУ «Про інформацію», за якою забороняється доступ сторонніх осіб до відомостей про іншу особу. Колись, в радянські часи, була така відома гумористична мініатюра про бюрократичні відписки «Вантажте апельсини бочками». Відписка ОБТІ виглядає з цієї серії. До чого тут особа, якщо мова йде про комунальну власність? Адже за тим же ЗУ «Про інформацію» конфіденційною не вважається інформація про дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб. Тим більше, конфіденційною не вважається інформація, коли мова йде про незаконні дії влади та органів місцевого самоврядування. Ми, безперечно, звернемося повторно до ОБТІ, а потім не виключаємо, що до суду та прокуратури. Бо ж є в Кримінальному кодексі України стаття про кримінальну відповідальність за перешкоджання законній діяльності журналіста. А, на нашу думку, мотивація відмови надати інформацію про дії ОБТІ є сумнівною.
Ми не хочемо нічого стверджувати, але вже з’ясувалося, що дії ОБТІ призвели до судових позовів щодо того, хто є власником майна. Хоча у ході дослідження стало відомо, що за документами власником цих об’єктів вже стало місто. Проте дивує, чому ОБТІ тримає це в таємниці. Можливо, відповівши на запитання, хто є власником цих об’єктів, керівництво ОБТІ боїться наступних запитань: до прикладу, скільки майна втратила область внаслідок сумнівних дій ОБТІ?
Марія Гаврилюк"Репортер", 19.06.2008р.
