Будинок, який раніше покинули мешканці, зараз перетворився на смітник та притон для наркоманів. Такому пейзажу позаздрили б майстри хорорів. Вибиті вікна, виламані двері, обгорілі стіни, по коліна сміття у кімнатах…
Класичні декорації для моторошної сцени з фільму жахів. Та це не бутафорія. Це закинутий будинок у самому центрі Івано-Франківська, у дворику на розі вулиць Незалежності та Марійки Підгірянки.
«Звичайно, — скажете, ви. — Покинуті будинки є всюди». І це правда. Франківськ не унікальний. Унікальний він у зовсім іншому.
Шокує те, що цей одноповерховий будинок, як видається, абсолютно нікого не обходить. Друзки вибитого з вікон скла лежать просто на землі і стирчать з віконних рам. Здалеку, на перший погляд, така картина наштовхує на думку, що ще зовсім нещодавно тут все було нормально, «як усюди». Та коли вдивляєшся через ті ж вікна всередину і бачиш там гори сміття, пописані стіни, розумієш, що вуличне життя у ньому вирує вже віддавна.
Так, саме вирує. Довирувалось до того, що будинок вже встиг погоріти. Частина його так і залишилась обгорілою до чорноти. Вогонь торкнувся і колись красивої прибудованої дерев’яної галереї. Уявити собі, як тут колись було по‑старомодному затишно…
Проте повернемось до сьогодення. Видається, що для комунальних служб міста таке видовище є цілком нормальним, адже тут немає й натяку на бодай частковий їхній нагляд. Але чи не варто ізолювати будинок від непроханих гостей? Адже сьогодні посеред міста маємо справжній притон для різних суспільних груп ризику, починаючи від бомжів, закінчуючи наркоманами, не кажучи вже про питання антисанітарії.
Можливо, ж це чиясь власність, припустимо чергового забудівника, який викупив цю місцину і збирається «вгатити» тут багатоповерхівку, або просто кожного місяця дивиться, як росте ціна на землю під цим будинком. Але чому власника не примусять слідкувати за благоустроєм своїх володінь?
Напрошується одна відповідь — у всьому винна проста українська байдужість. Хтось казав, що Франківськ справжнє європейське місто? Ну-ну.
Микола Волков"Репортер", №22, 29 травня 2008р.
