Олександр Сич вимагає від "Вечірнього Івано-Франківська" надрукувати подане ним спростування

Такий же матеріал отримали й інші засоби масової інформації Івано-Франківська, однак зважаючи на його явно провокаційний характер та взявши коментарі в голови обласної організації ВО "Свобода" Олександра Сича вважали нижче своєї гідності поміщати його на своїх сторінках та ще й в такому розгорнутому вигляді.

Зважаючи на те, що головний редактор "Вечірнього Івано-Франківська" Зіновій Бойчук є депутатом обласної ради у складі фракції БЮТ, не залишається сумнівів у тому, що БЮТ з мотивів політичної конкуренції через цю газету намагається дестабілізувати ситуацію в обласній організації ВО "Свобода".

Підтвердженням цього є те, що в № 2(98) за 2008 р. "Вечірній Івано-Франківськ" знову висмоктує по всій Україні факти про якість внутрішні побутові негаразди в "Свободі" (які притаманні кожній діючій політичній силі), аби перед своїми читачами сформувати її у непривабливому дусі. Отож системна провокаційна дія цієї жовтої газетки і її політичного господаря на самісінькій поверхні.

До слова кажучи, організатором прес-конференції для Т. Боднара виступав небезвідомий Ярослав Свелеба, який після виборів 2006 р. вчиняв проти партії дії, аналогічні сьогоднішнім поступкам Т. Боднара. Він же за свідченням журналістів деяких ЗМІ, настирливо добивається від них публікацції матеріалів, поданих Т. Боднарем. Постає питання, з якого дива? А "диво" є на диво простим - Я. Свелеба належить до УНП, що входить до складу НУНСО.

Отож, зі сказаного випливає, що обидві ці політичні сили - БЮТ та НУНСО - як і в передвиборчий період в однаковій мірі зацікавлені у знищенні чи взятті під контроль обласної організації ВО "Свобода", що за результатами виборів є третьою по впливовості силою в області.

Аналіз показав, що тираж "Вечірнього Івано-Франківська" є мізерним (в межах 1 тис. прим.) і в більшості роздається безкоштовно симпатикам БЮТ. Лишень виходячи з мотиву їх просвітлення від чуми білосердечкової провокаційної пропаганди голова обласної організації ВО "Свобода" Олександр Сич поставив перед газетою вимогу дотриматися Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" та на рівноцінній площі надрукувати подане ним спростування.

При цьому було вказано, що редакція, опублікувавши неправдиву інформацію про ВО "Свобода" та її керівництво, порушила статті 2 і 3 цього Закону і що це підпадає під дію тих його статей, які передбачають зняття газети з державної реєтрації.

Однак для провокаційної жовтої преси український закон не писаний. Відповідно до ст. 37 вказаного закону редакція зобов´язана була розмістити подане спростування на тій же шпальті газети, на рівноцінній площі, під заголовом "Спростування" і не втручаючись до поданого тексту.

Редакція не дотрималася цих умов і помістила подане спростування у № 2(98) за 2008 р. під заголовком "То хто ж з опонентів, які дискутують про "Свободу", має рацію". Цим самим бютівська газета клеїть із себе такого собі третейського суддю, замість того, аби визнати, що порушила Закон, а тепер ці порушення під загрозою судового розгляду змушена усувати. Бо в яку логіку вкладаються такі дії - БЮТ через свою жовту газетку провокує дестабілізацію в "Свободі", а потім хоче виступати в ролі третейського судді?! Хіба у логіку кадебівських методів!

До того ж, редакція половину відведеної площі відвела під свій низькопробний коментар, яким намагається звести нанівець текст спростування. А в ньому знову ж таки вимогу Закону помістити спростування про надруковану неправдиву інформацію підміняє фальшивою "ласкою" - ось дивіться, які ми добрі і демократичні й дозволяємо вам сказати слово оправдання.

Але найголовніше порушення, яке редакція свідомо допустила при друці спростування, це втручання в авторський текст. З нього було викинуто цілий прикінцевий абзац: "...Рік тому головному редакторові "Вечірнього Івано-Франківська" Зіновію Бойчуку я подарував електронну копію книги "Украинский буржуазный национализм" - секретного посібника вищої школи КДБ ім. Ф. Дзержинського при кабіненті міністрів СРСР. В ньому на конкретних історичних прикладах дуже наочно показано, якими методами КДБ діяла проти ОУН - вербувала і засилала агентів, здійснювала розколи, дисредитувала лідерів... При бажанні редакція може віднайти в ній дуже чіткі аналогії".

І в цьому, напевно, полягає вся суть! Очевидно, редакція газети "Вечірній Івано-Франківськ" побоялася, що її читачі та симпатики БЮТ ці "чіткі аналогії" за їхніми ж діями поширять на них самих.