Перехожі були не менш здивовані і навряд чи певні у здоровості обох — хлопця з фотоапаратом та одягненої на літній манер дівчини. Приблизно так починає свою розповідь сімнадцятирічний івано-франківський фотограф Дмитро Григор´єв, виставка якого відкрилась 1 грудня у "Чотирьох кімнатах". Історію трирічного знимкування, в якому все життя.
Потрапивши до знайомого приміщення художнього музею на Низовій, 2, розумієш, що ніколи тут досі не був. Для декорацій Дмитро вибрав чи не найвдалішу форму: усі стіни, стелі, підлоги чотирьох виставкових кімнат завішані обгортковим папером. Це створює відчуття, ніби потрапляєш у такий собі заповнений вакуум, як би це парадоксально не звучало.
І тут згадується назва виставки — "Свобода канарки". Перебуваючи у просторі без меж серед великоформатних світлин, розумієш — це і є свобода в клітці, про яку говорить автор у своїх роботах. Кожна фотографія — це уривок, відчуття, фрагмент справжньої свободи. Дмитро переконаний, що відчути себе вільним можна лише перебуваючи у рамках, які постійно потрібно долати. "Тільки в клітці ми можемо бути вільними від неї, щоб подивитися на грати і зламати їх. І тоді — Свобода… Але згодом ця емоція перетворюється у звичне відчуття. Проста, звична реальність — відсутність вже здоланої клітки. І тоді, саме тоді — нові грати, які треба зламати. Це свобода, яку дає дисидентство. І всі, хто це розуміє, — ВІЛЬНІ КАНАРКИ". Тож не дивно, що на світлинах Дмитра сіре стає білим на фоні чорного, і чорним — на фоні білого. Інші кольори, видається, зіпсували б найсутніше. "Свобода канарки" — це, безперечно, протест.
Проти перфоменсу як піару, гламуру і плагіату, закутих у стандартні блискучі рамки фальшу. Як альтернатива — самобутнє мистецтво талановитих франківських митців, самовияв, неординарність і реалізацію яких ми бачимо на їхніх полотнах або світлинах. Свою виставку Дмитро невипадково присвятив "дисидентам правил і законів, політики і устрою, реальності і простоти життя". Без них справжня свобода духу залишилась би недосяжною.
