Перед Новим роком ціни зростуть

Україна, безперечно, на шляху до ЄС, але якою частиною тіла вона туди просувається — не уточнюється.

Щоб осягнути реальність, деколи варто закрити вуха на прес-конференції міністра економіки, бо бабці перед під´їздом знають більше. "От тоді я побачу, що ми в Європі, коли на Різдво усе подешевшає", — сказала одна сусідка іншій. Та друга переконувала, що Україна перебуває на незворотному євроінтеграційному шляху.

Ціни росли завжди, і це звичайний процес на тлі невпинно зростаючого споживання. Але неможливо не зауважити, що цього року процес вийшов з-під контролю. Природно, що політичні сили звинувачують у підвищенні цін своїх опонентів, неврожай чи зростання цін на нафтопродукти. Причин не бракує, але чи настільки важлива українцям ця дискусія порівняно зі щоденними походами в магазин?
Наприкінці грудня очікується традиційний сезонний стрибок цін. М´ясо коштуватиме на 2-5 гривень за кілограм дорожче, фрукти — на 1 гривню. Молоко подорожчає на 20-30 копійок, а твердий і домашній сир — на 2-3 гривні. Неодмінно зросте ціна на курятину та яйця — в середньому на 15-20%. Кілограм масла перед святами можна буде придбати на 1-1,5 гривні дорожче, тож приготування святкового столу відчутно вдарить по кишені, а зарплати не підвищаться.

До подорожчання продуктів доведеться додати підняття цін на газ, бензин, житло (2-3%), авіаквитки (3-4%), туристичні послуги... Дорожчатиме усе виробництво, яке залежить від енергоносіїв, в першу чергу, харчі, транспорт, будівельні матеріали, адже світові ціни на нафту за рік зросли майже на 50%.
Ще один вагомий фактор у підвищенні цін — це політична нестабільність. Коли в країні будь-яка нестабільність, одразу з´являються перестороги: долар впаде, бензин зросте, запасайтесь олією і сухарями. До того ж, невідомо, якою виявиться політика наступного уряду. Підприємцям не залишається нічого іншого, як закладати ці ризики в собівартість товару, щоб уже сьогодні отримати завтрашній прибуток. Плюс цілком людське бажання заробити на передсвятковій лихоманці, бо чи на 2, чи на 5 гривень дорожче, а все одно куплять.

У найгіршій ситуації за будь-яких умов опиняється споживач або, як звикли висловлюватися політики, "пересічний українець". І знання причин зростання цін зовсім не гарантує можливість хоч якось впливати на масове подорожчання. Що може "пересічний українець" протиставити таким аргументованим поясненням? Кого звинувачувати і, найголовніше, як діяти? Є кілька варіантів розвитку подій.

Варіант перший — пройдений. Держава бере на себе функцію контролю за цінами і фіксує їх по кожному продукту. Цей радянський варіант зовсім не узгоджується з курсом ринкової економіки.

Варіант другий — природній. Народ вкотре змириться з підвищенням цін і завбачливо спробує запастися деякими продуктами наперед. Зазвичай, це провокує споживчу паніку, під прикриттям якої підприємці охоче піднімають ціни ще більше: все одно куплять.

Варіант третій — "європейський": не погодитися і вийти на страйк. Власне, страйком вирішили воювати з цінами представники місцевого Конгресу українських націоналістів. На жаль, на момент виходу газети ще не було відомо, яку установу вони збираються пікетувати, але результат можна передбачити наперед. На жаль, Україна — не Італія, де подорожчання цін на макарони вдається скасувати всенародним страйком. А в Індонезії підняття цін на бензин спричиняє не лише кількаденні протести, а й зміну уряду.


КОМЕНТАР:

Михайло Струківський,начальник Державної інспекції контролю за цінами в Івано-Франківській області:

Фактично, споживач ніяк не застрахований від підняття цін. Але варто пам´ятати, що, масово скуповуючи продукти, ми самі даємо торговцям можливість заробити і підняти ціни ще більше. Уся торгівля зосереджена здебільшого в руках приватних осіб, а держава не має ефективних засобів впливу на приватних підприємців. Єдиним виходом з ситуації є створення ринкових умов, бо коли ціни на олію чи нафту зростають за чиєюсь командою — це не ринкова економіка. Маємо надію, що вступ України в СОТ зменшить нашу економічну ізоляцію і виживуть найсильніші. А поки що підприємці думають не про зниження собівартості, а про те, як перекрити витрати з допомогою підвищення цін. В Європі практично усі товари дешевші, бо виробники дбають про їх низьку собівартість. До прикладу, в Польщі з 1 гектара збирають 65 центнерів пшениці, а в Україні — 20.


Діана Плай