Його називають єдиним українцем із світовою славою філософа.
Він один із не багатьох відомих українців велич якого не викликає бурхливих сперечань у його співвітчизників.
Хіба що тривають незначні дискусії з приводу точного місця народження Сковороди. Це дещо нагадує суперечку декількох грецьких міст і містечок щодо звання батьківщини легендарного Гомера.
Немає сумніві, що український геній народився на Полтавщині, але два села претендують на звання його батьківщини.
«На цьому подвір’ї була садиба родини Сковороди : Сави Леонтійовича та Пелагеї , в якій народився 3 грудня 1722 року велет розуму людського, філософ, поет Григорій Савич Сковорода».
П’ятдесятитрьох річний Віталій Черв’як із гордістю читає напис на пам’ятній плиті.
Її не так просто знайти у селі Харсіки, що у Чорнухівському районі Полтавщини.
Але пан Черв’як як і всі тутешні знають точно про її місце знаходження і пишаються, що вони земляки великого Сковороди.
Плиту встановили на початку сімдесятих років - на честь його 250 річчя з дня народження філософа.
Щоправда, за п’ятдесят років до того його літературно-меморіальний музей та бюст розташували за два кілометри від плити – точніше у районному центрі, у селищі Чорнухи.
Чимало харсічан переконані - радянська влада вирішила більш ретельно увіковічнити пам´ять у населеному пункті , який більш розвинутий – мовляв , щоб гостей не соромно було возити.
Але завідувач чорнухінскього музею Микола Соляник вважає, що вибір був цілком історично обґрунтований. Посилається на святкування двохсотріччя філософа.
«У 1922 році, коли вперше шанували Григорія Сковороду , тут встановили погруддя, що створив Іван Кавалерідзе .
Як свідчать його спогади, він говорить: « Погруддя Григорія Сковороди було встановлено на місці садиби батьків Сковороди».
А 200 років це було ближче до часів Григорія Сковороди і люди ще пам’ятали, де було помістя батьків Сковороди.
Нині літературно–меморіальний музей Сковороди – це невеликий будиночок з експозицією, а поблизу сучасна копія звичайного житла 18 століття української козацької родини середнього достатку.
Саме до такого стану і належали батьки філософа.
Дуже часто гості в хаті Сковородів були чумаки, часто зупинялися тут мандрівні Кобзарі , що також вплинуло на Григорія Сковороду. Як свідчать перекази – будучи хлопчиком він намагався найближче сісти до оцих людей , щоб не пропустити жодного слова з уст цих людей.
У царській Росії інтелігенція Сковороду сприймала із захопленням, тодішня влада – дещо стримано.
Більшовики із самого початку свого правління почали будувати йому пам’ятники та музеї.
Приваблювала прихильність філософа до аскетизму та критичне сприйняття Біблії.
Радянську владу не дуже засмучувало те, що філософія Сковороди була аж не як не атеїстична.
Невідомо, як би сприйняв видатний оспівувач аскетичного життя свій портрет, що нині прикрашає найдорожчу - п’ятисот гривневу банкноту України.
