За журналіста, котрий збирає інформацію під час надзвичайних подій, відповідає редакція, яка його туди послала

У першому випадку працівники МНС та МВС оточили квартал навколо зруйнованого будинку і відмовлялися пропустити журналістів, посилаючись на наказ керівництва. Керівництво ж емоційно заявляло, що це робиться в інтересах самих журналістів, аби з ними чогось поганого не сталося.

У Криму районом конфлікту була гора Ай-Петрі, яку оточили ще на підступах. Звичайно ж, для недопущення ескалації конфлікту, при цьому питання порушення прав журналістів відверто ігнорувалися.

Чи має право міліція або інші органи влади обмежити пересування журналіста під час надзвичайного стану, стихійного лиха, катастрофи?

Законодавство України, так само, як і міжнародне, дає чітку відповідь: журналіст, по пред’явленні редакційного посвідчення чи іншого документа, що засвідчує його належність до засобу масової інформації, може перебувати в місцях збройних конфліктів, вчинення терористичних актів, при ліквідації небезпечних злочинних груп, у місцях надзвичайних подій, у районі стихійного лиха, катастрофи, в місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах і демонстраціях, на територіях, де оголошено надзвичайний стан.

Більше того, відповідальність за скоєння злочину проти журналіста у зв’язку з виконанням ним професійних обов’язків або перешкоджання його службовій діяльності прирівнюється до відповідальності за скоєння таких самих дій проти працівника правоохоронного органу. Службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується у своїй роботі. Це гарантії статті 17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».

Хто нестиме відповідальність, якщо з журналістом щось трапиться під час виконання ним професійних обов’язків у гарячій точці?

Закон «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» у статті 15 встановлює, що відшкодування, обов’язкові виплати і пільги відповідно до законодавства про охорону праці та соціальний захист громадян у разі відрядження журналістів для виконання професійних завдань у місця надзвичайних подій гарантує редакція (юридична особа) засобу масової інформації. А в разі неможливості забезпечення визначених на такі випадки гарантій засоби масової інформації не мають права відряджати працівників у місця надзвичайних подій без їхньої згоди. Якщо ж журналіст не працює в якомусь одному ЗМІ, він самостійно має потурбуватися про своє забезпечення у разі нещасного випадку. До журналістів прирівнюються кіно- і телеоператори, режисери та інші працівники засобів масової інформації, якщо вони з необхідності входять до складу відряджених творчих груп.

Право на інформацію є основоположним (фундаментальним) правом кожної особи (фізичної, юридичної особи, групи осіб,) отримувати інформацію, використовувати і поширювати її.

«Право на інформацію поширюється на будь-яку інформацію, що її має державний орган. Держава має докладати зусиль для того, щоб надавати інформацію вчасно і гарантувати точність і повноту інформації, яку вона надає, але і в тому разі, коли такої точності і повноти інформації бракує, держава зобов’язана надавати громадськості інформацію, що перебуває в її розпорядженні» (з Рекомендації Ради Європи 2002(2) «Про доступ до офіційних документів»).

Журналісти мають особливі права для збору інформації, оскільки саме через засоби масової інформації всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на оперативне одержання публічно поширюваної інформації про діяльність державних органів і організацій, об’єднань громадян та їх посадових осіб, а також інших відомостей, необхідних для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій (стаття 34 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»).