По 150 кілограмів повільної смерті гарантують кожному з нас підприємства-забруднювачі Прикарпаття

Добре було б — і у прізвищах «хрещених» батьків... За неповний рік — з січня по вересень — понад 200 тисяч тонн шкідливих речовин викинули в атмосферу стаціонарні джерела забруднення обласних підприємств. Без врахування інших осередків-забруднювачів.
Головне управління статистики в Івано-Франківській області в інформації на ім’я керівництва апарату облдержадміністрації 7.11.2007 р. називає цифру конкретнішу: 201 тис. 150 тонн повільної смерті «закачано» в легені довкілля цього року. І більше половини — 110,9 тисячі тонн — діоксиду та інших сполук сірки, по 144,8 кілограма — на кожного з нас.
Коментує головний спеціаліст із питань зв’язків з громадськістю та ЗМІ Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області Ольга ГУНДЯК:
— Серед найбільших забруднювачів — Бурштинська ТЕС, яка «забезпечує» 88,5% усіх обсягів викидів шкідливих речовин в атмосферу зі стаціонарних джерел області. А, за даними Міністерства охорони навколишнього і природного середовища України, Бурштинська ТЕС — у десятці найбільших забруднювачів атмосфери в нашій державі. Окрім цього підприємства, за даними 2006 року, до першої десятки забруднювачів атмосфери в області входять: богородчанські виробниче управління підземного зберігання газу та лінійне виробниче управління магістральних газопроводів, КС «Рогатин» Тернопільського ЛВУМГ, підрозділи ГПУ «Львівгаздобування», ВАТ «Івано-Франківськцемент», НГДУ «Долинанафтогаз», НГДУ «Надвірнанафтогаз», ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та ДП «Калуська ТЕЦ»...
На території області розміщено понад 700 промислових підприємств хімічної, енергетичної, нафтогазодобувної, деревообробної та інших галузей, що мають негативний вплив на стан довкілля. Понад чотири відсотки території зриті нафтогазовими трубопроводами, пробурено понад дві тисячі свердловин і т. д. Окрім цього, викиди автотранспорту в атмосферу сягають 20% в області. Техногенне навантаження, як бачимо, сягає меж. Звісно, природа рятує кожного з нас від екологічного вандалізму, відкладаючи біду в часі і просторі на потім. Але не гарантує, що це «потім» таки не настане.