Журналісти та політики часто вживають слова для багатьох незрозумілі. “Для чайників” розповідають учасники опитування:* Максим Лациба, керівник програм українського незалежного Центру політичних досліджень
* Станіслав Овчаренко, головний редактор просвітницького інтернет-видання “Свет и тени”
* Олександр Волков, президент Інституту політичного аналізу і соціального прогнозу, депутат Верховної Ради ІІІ – ІV скликань.
* Кузьма “Скрябін”, написав пісню “Хлопці-олігархи”, яка входить до альбому “Про любов”.Максим Лациба: Олігарх – це власник крупного бізнесу, що активно впливає на державну політику і суспільну думку, за допомогою підконтрольних політиків, політичних партій, чиновників і медіа. Зазвичай цей вплив є не публічний, підкилимний. Більше того, можна сказати, що часто інтереси олігархів можуть суперечити інтересам суспільства, громади, держави або певного кола споживачів.
Станіслав Овчаренко: Античні мислителі Платон і Арістотель використовували цей термін як владу не багатьох. Ідеальною олігархією був радянський комунізм. Це бізнес для не багатьох, “нам можна, а вам не можна”.
Олександр Волков: Вперше це було застосовано по відношенню до мене колись в середині 90-х років: “дивись - олігарх”, і наче матом мене покрили. Воно дурниця, це все потім пройшло. Ті люди, які спершу їздили на Мерседесах викликали заздрість у суспільства, тому що воно не могло цим скористатися. Люди не уявляли, що це можна заробити своїм розумом, і всі казали – “оце, напевно, бандюга, він щось вкрав, когось обікрав, і тепер олігарх”.
Кузьма “Скрябін”: Олігарх – то є людина, яка має дуже багато якихось фінансових активів, яка в стані дозволити собі купити якісь засоби масової інформації, заводи, тобто цілі системи з величезною купою людей, які працюють на них. Вони спрямовані на ту чи іншу діяльність – політичну, економічну.
Чесно кажучи, пишучи пісню, основна ціль була зменшити прірву між простим народом і олігархами, дати зрозуміти і тим, і тим, що всі такі самі люди. Просто в кожного спосіб життя інакший. Тому що для простого народу олігархи - то якісь інопланетяни, які живуть на іншій планеті зі своїми проблемами. Такі самі! Те саме їдять, так само ходять, вибачте, в туалет, так само миються у ванній.
Я думаю, що Лексуси, поки я почав про них співати, вже відійшли, на Лексусах їздять прибиральниці, або якісь далекі коханки тих олігархів, бо машини вже серйозніших марок появилися.
Я думаю є обов’язкові атрибути. То годинник, як казав один з них, що наявність такого дорогого годинника дозволяє, наприклад, в літаку, сидячи поруч у бізнес-класі з якимось пасажиром, звернеш увагу на годинник, ти можеш собі зекономити дві години співбесіди, щоб вже розуміти, якого то покрою птах.
Олександр Волков: Сьогодні люди часто дуже плутають. Вони думають, якщо людина самодостатня, багата, що в неї є рахунок в українському банку, а ще, не дай Бог, закордоном, то це вже олігарх. Це ж не так. Для того, щоб стати олігархом, треба 24 години на добу працювати протягом кількох років, а той десятків років. Це не так просто. Ще й мати клепку якусь в голові. Просто так олігархами не стають.
Станіслав Овчаренко: Олігархів не можна ототожнювати із багатством тієї чи іншої людини. Це використання в конкурентній боротьбі засобів держапарату. Тобто боротьба з конкурентами не засобами економічного протистояння або змагання, а засобами політичних репресій і політичного впливу. Тому Гейтс не є олігарх, бо він не спирається на американську державу.
Дуже добре, я вважаю, що в нас немає покладів нафти і газу. Чому? Тому що поклади нафти і газу в Росії спричинили утворення величезної олігархії, яка потім гальмує розвиток суспільства. Але оці олігархи, які у нас в Україні, вони собі найняли на службу політологів, які почали вихваляти олігархів як чинник розвитку, а насправді це чинник гальмування.
Максим Лациба: Олігархи – це таке перехідне явище, яке властиве для країн бідних, з нерозвиненою демократією, зі слабкою державою, країнам, у яких не створено чітких правил гри. Саме тому цей вакуум заповнюють олігархи. Не тільки тому, що вони такі погані, а просто по-іншому часто не вдається організувати процес виробництва, захисту своїх активів, власності і свого бізнесу.
Олександр Волков: Сьогодні, знаєте, вживається начебто з лайкою. Кажуть, що от, дивись, пішов олігарх. Ну, що тут такого? Це абсолютно неправильно. Просто засоби масової інформації створили собі такого монстра. Я знаю, про кого йдеться, наприклад, про того ж Рината Ахметова або про Коломойського або ще про когось, зять Кучми, я забув як його... Пінчук та інші. Це абсолютно умовно. Просто створили такий ореол начебто негативної слави.
Максим Лациба: Це можна пояснити їхньою не публічністю і не публічними методами впливу на політику. Також я думаю, що є фактор, властивий для українського суспільства, це заздрість. 15-16 років тому ми всі були в рівних умовах, всі жили однаково бідно, і деяким людям вдалося за допомогою своїх талантів, інколи і кримінальних, накопичити значний капітал і отримати високі стандарти якості життя. Хоча є другий мотив, що, справді, реалізовуючи всі свої інтереси олігархи часто порушують права конкретних людей, групи людей, територіальної громади. І, звичайно, це викликає спротив і негативну реакцію й критику.
Олександр Волков: Я думаю, що суспільство від цього, особливо наше, вилікується. Я думаю, що на Заході вже ніхто багатих людей олігархами не обзиває. Багата людина, ну й багата людина. Має вплив якийсь, і хвала йому. Аби цей вплив ішов на те, щоб це було на розвиток нашої держави і на те, щоб люди в нас жили краще. Хай буде їх хоч тисяча, хоч мільйон цих олігархів, якщо від цього люди будуть жити краще – я за це!
Максим Лациба: Олігарх – це не тільки погане. Олігарх має і багато позитивних впливів на економіку. По-перше, олігарх – це є крупний промисловець, це є інвестор, який інвестує, створює робочі місця, виплачує заробітні плати, є роботодавцем, продає товари і послуги і сплачує податки. Зараз головне, щоб держава, політики, громадянське суспільство створили правила гри, за якими олігархи мають заробляти прибуток, чесно виплачувати податки, забезпечувати права споживачів і найманих працівників, і тоді вони перестануть бути олігархами, вони стануть просто крупними бізнесменами, крупними підприємцями. Пам’ятаєте, в кінці 90-х був дуже відомий, одіозним, ми його називали, олігарх Олександр Волков. На даний момент вже ніхто особливо про нього вже й не згадує. Змінилася ситуація, країна стала демократичнішою.
За матеріалами
ВВС
