Журналіст Михайло
Андрійович для «Малакави»:
«Погроми поселень
ромських таборів по України нині можна порівняти з подібними діями дружин
«чорносотенців», котрі виникли на території Росії після революції 1905 р. Тоді
діяльність цих монархічних та ультраправих організацій більше зводилася до
єврейських погромів – в той же час, під «гарячу» руку могли потрапити й інші
неугідні особи.
Загалом, особи
так званої «ромської національності» поділяються на кілька груп – якщо не каст.
Частина з них є успішними підприємцями. Переважно, це «осілі» циганські родини,
які компактно проживають на території Закарпатської області. Кочові цигани
становлять іншу частину «ромської» спільноти. Серед них великий відсоток
потенційно криміногенних осіб, котрі мають за промисел такі «види заробітку» як
шахрайство, дрібні крадіжки, збут наркотиків тощо. Зчаста їх жертвами стають
пересічні громадяни, котрі втрачають останні гроші. Зрозуміло, що це породжує
незадоволення в суспільстві – погроми, на думку ініціаторів, мають слугувати
справедливою покарою за злочини».
