Громадський
активіст Михайло Андрійович про президентські амбіції Святослава Вакарчука для «Малакави»:
«В Україні нині
ведеться масштабна кампанія на предмет вивчення громадської думки стосовно
майбутніх президентських виборів. Здійснюється це багатьма політичними силами
із залученням авторитетних світил від політології та соціології. Зрозуміло, що
на даному етапі ці «майстри піару» роблять спроби докопатися до «мізків»
електорату – поширення чуток на предмет «заяви» того чи іншого «потенційного
кандидата на пост президента» нині слугує лакмусовим маркером для вивчення
настроїв в суспільстві.
На який
електоральний сегмент націлено цей експеримент однозначно сказати не можливо.
«Кумир мільйонів» Вакарчук по праву може сподіватися на прихильність виборців з
настроями всього політичного спектру. Тобто, «відтягнути на себе» голоси як
«правих» так і «лівих». Крім того, очікуванність результату є в тому, що
присутність у виборчих списках Вакарчука явно впливає на зацікавленість молоді
у процесі виборів. Тобто збільшення явки виборців…неабиякий, дійсно показник,
для «закріплення» перемоги.
Святослав Вакарчук,
по праву, вважається музикальним генієм та кумиром мільйонів. Та, як кандидат в
Президенти, він виглядає досить кволо. Навіть, враховуючи харизму власного
батька Івана Вакарчука (Героя України, ректора Львівського університету та
екс-міністра освіти й науки) лідеру рок-групи «Океану Ельзи» явно не світить
відбутися лідером майбутніх президентських перегонів. Він це й сам розуміє – в
той же час робить суперечливі заяви на предмет «власного висування» - від слів
«не маю наміру балотуватися» до засад майбутньої виборчої програми. Хоч його
«10 виборчих постулатів» нічого нового в собі не несуть – амбіції, зрештою,
засвічуються». Як і те, що Вакарчуку нині політтехнологами відводиться роль не
останнього гвинтика у механізмі «Виборів 2019». Щоб, зрештою, після них
відбутися міністром культури чи депутатом Верховної Ради.
Святослав
Вакарчук на всіх етапах музичної кар’єри явно обласканий увагою влади. Варто
звернути увагу на громадянську позицію, яку він позиціонував на протязі
останніх 20 років – суцільне переплетіння політики та шоу-бізнесу. Підтримка
виборчої кампанії Леоніда Кучми в 1999 році принесла йому непогані дивіденди.
Та ще більший «джек-пот» народної поваги Вакарчуку випав після Помаранчевої
революції. В 2007 р. він був обраний депутатом Верховної ради по списку «Наша
Україна-Народна Самооборона». Та, певно, відчув себе «не на тому поприщі» -
через якийсь рік зняв з себе повноваження нардепа».
Нагадаємо,
Святослав Вакарчук у своєму зверненні розповів, що ніколи не заявляв про те, що
має намір стати президентом України та опублікував 10 пунктів, які мали би
сприяти розвитку держави. Деякі політологи уже їх назвали передвиборчими
пунктами програми Вакарчука.
