Михайло
Андрійович, громадський активіст про конфлікт між ГПУ, СБУ та НАБУ для «Малакави».
«Нині має місце
банальний та недоречний «ТРИБІЙ» між СБУ, ГПУ та НАБУ – це коли двоє п’яних
щосили гамселять один одного, а третій алкаш, котрий вважає себе «тверезим»
намагається їх розтягти.
Унікальність
ситуації в тому, що кожна із сторін, для забезпечення власної правоти, має
залучити на свій бік одного з двох своїх супротивників. Наразі, зі слів Ю.
Луценка на брифінгу, можна судити що ГПУ таки схиляється прийняти сторону НАБУ.
Дурістю виглядає й те, що почався процес цькування «таємних агентів» НАБУ.
Четвертою
стороною явно виступає міграційна служба – не виключно, що за нею стоять
впливові особи з Адміністрації Президента та Верховної Ради. Названа
фігуранткою справи Д. Пімаховою сума в «30 тисяч доларів» за послуги надання
громадянства іноземцю вже дають підстави говорити про мільярдні обороти , яким
оперують «міграційними».
Накладання інтересів між спецслужбами мають постійне місце в усіх державах. Та має місце давно прописаний етикет поведінки в таких випадках – «сміття з хати не виносити». Це спрацьовує в більшості ситуації – в ЗМІ, якщо інформації й «проскакує», то досить розпливчаста… Нерідко розслідування журналістів приводять до слуханню ситуації в Конгресі та Сенаті США.
Взагалі - де
проходить межа між «вимаганням хабара» та «провокацією хабара»? Саме ці поняття
нині не прописані чітко в чинному законодавстві України. Якщо врахувати те, що
мало уваги приділяється «узгодженості оперативних дій» між різними
спецслужбами. По цій причині групи оперативників банально розстрілюють одні
одних. По цій причині в судах розбиваються в пух і прах» більшість корупційних
справ…».
