Вчора, 9 жовтня,
виповнилося 34 роки від дня народження Героя Небесної Сотні Ігоря Дмитрів із
Калуша, про це пише у Фейсбуці лідер «Свободи» Олег Тягнибок.
«Ігор любив гори.
Там він із друзями міг бути тижнями. Також він любив землю, - розповідає його
брат Микола. - Річка, ліс, сад, город - усе це було його стихією».
Аби бути ближче
до землі, Ігор, який більшу частину життя прожив у Калуші, вирішив переїхати до
села Копанки. Сусіди підкреслюють його роботящість. Молодий хлопець встигав сам
доглядати за городом, садом, вирощувати курей і кролів та при цьому зводити
будинок.
«У селі самотужки
звів будинок. Його мрія - оселити у будинку свою майбутню сім'ю і матір, яка
роками була на заробітках в Італії, аби допомогти нам, синам, і хворому
батькові», - розповідає брат Микола.
Уперше Герой «Небесної
сотні» поїхав на Майдан у січні. Побув там чотири дні, виконував усі обов'язки,
патрулював місто. Коли приїхав назад, то повторював, що зі стояння нічого не
буде: треба радикальної дії.
«Рідні
пригадують, що у ніч проти 20 лютого кавказька вівчарка Баркас, що нічого не
їла і не пила відколи господар поїхав у Київ, цілу ніч не переставала вити. На
ранок Ігоря Дмитріва не стало. Снайпер вбив його одним із перших на
Інститутській. Чотири вогнепальні поранення, які пошкодили легеню, нирку та
аорту, були несумісні з життям», - пише Тягнибок.
Ігоря поховано у
Калуші. Щороку там відбуваються вшанування його памʼяті. Посмертно отримав звання
Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
