Пік використання
«тиску» на ЗМІ припадає на період активізації політичного життя суспільства,
особливо це стосується виборчого процесу. Останнім часом досить активно в діяльності
всіх ЗМІ відслідковується значний вплив на їхню інформаційну політику з боку
окремих фінансово-політичних груп та кандидатів у депутати місцевих рад. У цей
час мас-медіа стають не інформаторами, а інструментом боротьби окремих
політичних груп проти своїх опонентів. За рахунок подання ними суб’єктивної,
упередженої інформації про ті чи інші події, про конкретних осіб, за рахунок
значної переваги частки позитивної інформації про одних та негативної про інших
політиків мас-медіа зводять нанівець основоположні принципи не лише
інформаційних відносин, а й принципи виборчого процесу, викликають у населення
негативні емоції та небажання приймати участь у голосуванні.
Аналогічна
тенденція відслідковується у функціонуванні соціальних мереж, адміністратори та
учасники яких залучаються до передвиборчого процесу та активно поширюють
агітаційні матеріали.
При цьому, для
дискредитації своїх опонентів нерідко використовуються брудні технології,
поширення неперевіреної та упередженої інформації щодо того чи іншого
кандидата.
Розповсюдження
такого роду інформації в умовах інформаційної війни Російської Федерації проти
України створює підгрунтя для загострення і так непростої суспільно-політичної
ситуації в країні, може бути використане для поширення антиукраїнської
пропаганди та дискредитації України в очах світового співтовариства.
