Голосування за п. 18 перехідних положень Конституційних змін - це продовження складної геополітичної гри, яку вимушена вести Україна. Не маючи співмірної з російською армії та будучи залежною від зовнішнього кредитування, Україна має враховувати думку Заходу. А Захід мислить просто – якщо написання будь-яких законів зменшить інтенсивність конфлікту – такі закони треба писати, «поганий мир – це краще, ніж погана війна». Звідси і п.18, в якому йдеться про особливості здійснення місц. самоврядування в окремих районах Донбасу.
Про це на своїй сторінці у Фейсбуці написав політолог Сергій Таран.
«І тому ми граємо в цей дивний компроміс, в якому всі
вдають, що п.18 таки буде виконуватися. Захід вдає, що завдяки ньому можна
вирішити «українське питання». Росія вдає, що після відносного миру не має
наміру піти далі окупованих територій. Україна вдає, що вірить, що передбачений
пунктом Закон (а в ньому - поновлення контролю над кордоном, проведення виборів
за українськими законами) буде виконаний терористами. При цьому всі сторони
дуже серйозно підозрюють, що ніхто нічого виконувати не буде.
Тоді для чого Україні потрібен весь цей цирк?
Відповідь проста – ЧАС. Ми виграємо час, який відтерміновує більший конфлікт,
продовжує санкції і який має бути використаний для модернізації армії. За рік
після підписання Мінських угоди ми суттєво зміцнили армію та зменшили втрати.
Так само, той час, який буде виторгуваний після голосування за п. 18, має буде
використаний за призначенням – посилення армії та вимоги нових санкцій проти
Росії. Саме на цьому мають зосередити зусилля і «всепропальщики», і «ультраоптимісти».
І якщо час буде використаний правильно, швидко стане зрозуміло, чи голосування
за Конституційні зміни насправді є», - написав Таран.