В зоні АТО є
проблеми із алкоголем.
Про це на своїй
сторінці у Фейсбуці написав доброволець госпітальєр Мишко Адамчак.
«Просто 2 історії
про аватарів на фронті.
Випадок номер
раз.
Декілька днів підряд, проїжджаючи неподалік позиції, помічав дивного типа. І
помічав найперше через те що це найближча прифронтова зона, блок-пости,
шлагбауми і випадкових "заблукалих" людей там просто не буває. Я собі
зразу відмітив, що щось в його поведінці було дивне. Звичайні камуфляжні шорти,
темно-коричнева футболка, кепка. І завжди в руках повний великий пакет чогось.
Часом і два.
Загалом прийнято, проїжджаючи повз військових (не важливо з якого підрозділу чи
батальйону) - вітатися, виставивши руку з вікна або посигналивши. Ну і махнути
рукою у відповідь.
Першого разу коли цей тип проігнорував це неформальне привітання, я подумав
собі: ну провтикав, не побачив. Другого аналогічного разу я подумав: напевно це
якийсь флегматичний дачник (а камуфляжні штани вдягнув щоб менше кидатися в очі
військовим). Потім вже просто не звертав уваги(а бачив його доволі часто).
Аж тут, вчора повертаємося на позицію ввечері. Біля дороги бачу скупчення
бійців і машини, джипи, мікроавтобуси. Зупиняюся, зовсім поруч наша позиція.
Виявляється приїхало з наглядом керівництво сектору. Серед військових збоку
помічаю й знайомого "дачника". І пакет збоку в траві. Військові
навколо тролять його і підколюють.
І тут командир однієї з приїжджих груп каже:
- Ну давай, показуй шо в тебе там.
- Та ніц в мене нема, лиш продукти.
- Витягуй все! Знов горілка?
- Та нема ніякої горілки..
Командир, до свого бійця:
- Подивись шо там. І зразу виливай.
Боєць заглядає в пакет, витягує 2-літрову пляшку пива. Відкорковує, виливає.
- Ще дивись - там на дні має бути горілка. Або краще гупни пакетом об землю -
зразу почуємо і побачимо! - тролить командир. І справді, серед кетчупів, хліба
і консерв знаходиться місце і "півлітрі", яка зразу ж розбивається об
найближчий стовп.
"Дачник" віднєкується, що то він не собі несе, шо то йому
"сказали купити".
На це командир наказує своєму бійцю огризок тої скляної пляшки закинути до
пакета і, звертаючись до "дачника", каже: "це неси привіт для
вашого старшого. Я зараз до вас заїду".
Дачник-штрафник пішов собі, а командир розповідає, що 90% особового складу того
підрозділу за півроку на службі ще жодного разу не отримували повної зарплати.
Премій - тим більше в очі не бачили. Все через рапорти і стягнення, пов'язані з
алкоголем. Отримують по 800грн.(це приблизно 20% від того що могли б). А п'ють,
незважаючи на це, безпробудно і постійно.
Випадок номер
два.
Один з крайніх польових блок-постів. Їдемо якось вранці на виїзд, наші медики
помічають що в бійця, який відкриває шлагбаум, напухла верхня губа. На
зворотньому шляху зупиняємось запитатися, чи то вкусила бджола. Виявляється,
напухле лице - то наслідок нічного алко-чергування на посту і похмеляння
вранці. А температура надворі вже 40С. Він в броніку, касці, ледве тримає
автомат в руках, і сам ледве тримається на ногах. Витягує рацію щоб доповісти
керівництву хто проїжджає. Рація вивалюється з рук. Сам підняти її не зміг.
Метушня, язик заплітається, концентрація відсутня.
Попросив шось від головного болю. Сказав що родом з Чернівців. Прокапатись для
покращення самопочуття відмовився, бо "пройде само".
Ці
"тіла" (язик не повертається назвати їх бійцями)
"охороняють" і пильнують безпеку побратимів на периметрі.
Звісно, нічого нового. Таке багато де присутнє. І мораль тут годі шукати.
Як часто каже один з побратимів: ×*йня трапляється», - написав Адамчак.
