В умовах війни,
але не оголошеного воєнного стану, коли батальйон воює, а його матеріальне забезпечення
не достатнє вважається нормальним конфіскувати у цивільних, наприклад, їжу.
Про це на своїй
сторінці у Фейсбуці пише військовий експерт Святослав Стеценко.
«А тепер хлопці
уявіть собі таку гіпотетичну ситуацію.
Перше.
Ти командир, наприклад, батальйону. Батальйон воює, матеріальне забезпечення
недостатнє. Чи будеш ти конфіскувати потрібне незважаючи на відсутність
воєнного стану?
Я буду, оскільки маю забезпечувати підлеглих всім необхідним для виконання
завдань за призначенням. Зокрема і транспортом, і їжею, і побутовим майном.
Реально буду забирати у цивільних, якщо пани з Міноборони, МВС, штабів тилу і
озброєння не ворушаться. Нема транспорту дістатися місця завдання, вийти з
небезпечної зони - заберу у цивільних. Нема матеріалів облаштувати укриття -
заберу у місцевих. Це ціна життів. Це кримінальні злочини.
Так роблять багато хто. Це нормально.
Друге.
Ти бачиш контрабанду. Яку кришують всі ті, хто робив це і за старих часів, до
війни. Всі ті, хто в деклараціях жебраки, але будуть маєтки, їздять на дорогих
автівках, купують нерухомість за кордоном. Постає питання - чому на цьому
жиріють ті покидьки, чому тобі, вояку який захищає країну собі на потреби
шляхетні не забрати? Питання цілком слушне.
Намагатимешся боротися - якщо сам не маєш "криші", змішають тебе з
лайном або просто вб'ють, зараз це дуже просто, і ніхто насправді не буде
навіть робити вигляд що шукає вбивць. У нас таких вбитих на фронті або біля
нього десятки.
Третє.
В тебе врешті решт рветься терпець. Ти хоч і по коліна в крові, хоч і руки в
бруді - а на такий війні чистими вони не залишаться - не витримуєш і робиш
вчинок, який заважає всім, хто має наживу на війні, на твоїй крові.
Завтра ти ґвалтівник, грабіжник, кат, злодій. Одразу, як наступив комусь на
мозолю. До того ти такий як всі, всі щось порушують.
Що робити?
На місті командира такого гіпотетичного батальйону я би мав великий сумнів, чи
йти під арешт, чи скласти зброю. Можливо, що і не склав би. Просто тому що ніж
жити рабом - ліпше вмерти вільним. Просто тому, що в мусарні сидять ті самі,
хто катував і вбивав всі попередні роки. Прокурорські на рейндж-роверах і в
приміських маєтках. Суддівські ті самі, що й були всі попередні роки, гірші за
нелюдь продажні істоти. Нічого ж не змінювалося. І вони нічого не бояться - ні
Бога, ні людської ненависті, вони бояться лише зброю.
Свідчення проти тебе будуть залюбки писати ті, хто колись радісно зустрічав
окупантів і видавав їм патріотів, і зараз з неприхованою ненавистю дивиться на
наших вояків», - пише Стеценко.
Хоча він
погоджується із тим, що на фронті є злочинці. Хто сам для того прийшов, кого
примусили обставини переступити на війні мирний закон, каже експерт.
«Злочинців
затримувати і судити треба. Але затримувати їх має не сміття, а поліція, якій
ми будемо довіряти. Слідство мають вести не мажори на дорогих автівках, судити
мають не колядувальники на кілька мільйонів, не власники дорогих маєтків, не
ті, хто за вечерю може витратити місячну зарплатню солдата.
Якщо вороги
прийдуть за моїми побратимами, в честі і чеснотах яких я впевнений, візьму
рушницю і поїду їх звільняти», - говорить Стеценко.
