Не хочу захищати
чи виправдовувати Богдана Чупірчука, але, як на мене, щось у цій справі не
чисто. Зрештою, я не вивчав матеріалів, не слідкував за перебігом процесу, -
знаю тільки те, що прочитав в інтернет-виданнях. Тому й дивуюся. Бо щось там не
в’яжеться.
Про це на свої
сторінці у Фейсбуці написав Ігор Роп’яник, художник.
«Ну скажіть: яка
може бути картинна галерея на околиці міста? Та ще й на стадіоні, куди ніхто не
ходить! Під його трибунами! Ну не смішно? Хто розуміється на галерейному
бізнесі, знає, що картинна галерея може мати успіх тільки тоді, коли вона
в центрі міста, і ніхто задурно не візьме таке приміщення для галереї, а не те
щоби ще й давати хабар.
Далі. У справі
фігурує якась Сіренкова (якщо це не помилка в публікаціях), яка, начебто, й
дала хабар за таке «злачне» місце. Наскільки я знаю, до Чупірчука приїжджала з
дорученням від однієї з львівських галерей не Сіренкова, а Сірант. Ольга
Сірант, якій доручили всього лиш ЗІБРАТИ ІНФОРМАЦІЮ щодо наявності приміщень у
ЦЕНТРАЛЬНІЙ частині міста. Щодо останнього – не сумніваюсь, оскільки згадана
мною галерея – одна з найуспішніших галерей Львова, – яка, ще недавно маючи
приміщення на людній, «ходовій» вулиці, все ж перейшла в інше – у самісінькому
центрі неподалік ратуші. Тобто, давати хабар за приміщення на околиці
Франківська, вони точно не стали б, розуміючи важливість вибору місця для
такого виду бізнесу.
До речі, ота
Сірант після своєї «місії» у Франківську так і не з’явилась у львівську галерею
відзвітувати… Словом, дивно все це. А може, помиляюся», - пише в Ігор Роп’яник.
