Журналіст та
прозаїк Олег Криштопа розповів цікаву історію про двох чоловіків, один з яких
їхав на заробітки в Москву, а інший на фронт.
Її він описав на
своїй сторінці у Фейсбуці.
Пропонуємо вашій
увазі повний текст історії.
«- Знаєш куди я
їду? - питає мене круглолиций чоловік у тамбурі потяга Івано-Франківськ - Київ.
- До Києва? - питаю.
- Нє. В Києві пересадка. Далі на Москву.
- Он як. На москалів працюєш?
Він дістає з пакету дволітрове пиво. Воно тепле.
- А що робити? - він трохи втягує свій живіт. - У мене двоє дітей. Я з
Надвірної. Гуцул. Роботи нема. Дві вищі освіти. І мушу їхати до москалів. На
стройку. Але я там кажу, що я Бандера. І ніхто нічого. Кричу, що Бандера, а
вони мовчать.
- Пиздиш, - раптом втручається в розмову високий сивий чоловік. - Тебе б там за
Бандеру зразу скрутили.
- Не пижджу. Кричу, що Бандера!
- Ви теж у Москву? - питаю у старого.
- Нє, не так далеко. - він прикурює нову сигарету від попередньої. - На фронт.
Замість сина іду добровольцем. Дніпро-1.
- Замість сина? - у мене відбирає мову.
- Домовився з воєнкомом. Їм головне цифра. То яка різниця. Мені 55, вже
нажився, а син хай ще поживе.
Бандера з Надвірної мовчить.
- Ви мєнт? - питаю я, згадуючи, що Дніпро-1 - батальйон МВС.
- Було колись. А взагалі я зодчий.
Чоловік прикурює уже третю поспіль сигарету, я йду з тамбуру. В голові
крутиться «Кедь ми прийшла карта на роковаць», - пише Олег Криштопа.
Нагадаємо,
громадські активісти говорять про те, що їм не можуть пояснити, яким чином на
Прикарпатті відбувається мобілізація.