Політик розповів про те, як його у радянські часи забрали в міліцію за те, що він приходив на Великдень до церкви

Колишній народний депутат Олесь Доній розповів про те, що його вперше забрали в міліцію власне на Великдень, коли він вчився ще у дев’ятому класі.

«В 9-му класі я спробував пройти у Володимирський собор у Великдень. Не від надміру релігійних відчуттів(які релігійні відчуття у совітського школяра?), радше від бажання мати рівні права. Зараз здається неймовірним, але за совітських часів вільного доступу до церков у Києві у свята не було. Слід було мати якісь спеціальні перепустки. Володимирський собор був оточених міліцією та "дружинниками"(з тих пір не любив "дружинників", і коли був студентом-істориком, відмовився записуватися до їхніх лав, хоч за чергування "дружинниками" доплачували по 3 рублі-помітна надбавка до вічно незаможних студентів)..Так от біля Собору якійсь капітан МВС вступив зі мною у суперечку. Я почав цитувати Конституцію СССР про "право на свободу сумління". Очевидно, у капітана скінчилися аргументи, і він мене відштовхнув. Вихований на Солом'янці-Чоколовці, я не звик, щоб хтось безкарно міг розпускати руки щодо мене, тож як він мене штовхнув, так і я його-у відповідь. Тож скрутили мене формально не за спробу пройти у Собор, а за "спротив органам влади". Саме так міліція записала у протоколі. Кумедно(тепер-кумедно), що вони написали на мене ще і другий протокол. В мене светр (тоді казали-"реглан") був з написом латинкою -"Нью-йоркський олімпійський комітет", тож другий протокол(смішно тепер звучить!) був за напис латинкою на светрі. Ще міліціонер намагався ствердити, що польська кокарда(орел), яку я встигнув зняти зі светра і покласти до кишені-"фашистські символіка". Мої аргументи, що Польща - соціалістична країна (тоді-Польска Народна Республіка) слідчий до уваги не брав, тож у протокол була занесена ще й кокарда-орел», - розповідає Доній.

За його словами, наступного Великодня його скрутили вже у церкви біля власного будинку.

«Згадую це для тих, хто молодший, і думає, що ті права і можливості, які вони мають зараз, були завжди. СССР був реальною "ідеологічною тюрмою", і кожне право доводилося виборювати. І навіть за право бути усміхненим хтось колись боровся», - каже політик.