Заява
«Насамперед, я хочу подякувати кожному небайдужому івано-франківцю за боротьбу протягом 3-х місяців. В першу чергу, тим, хто був у Києві, - нашим студентам, самообороні, воїнам-афганцям, Правому сектору, медикам, підприємцям, церкві – всім активістам Майдану.
Але вважаю перемогу, яку ми спільно здобули, недостатньою. Ця перемога є проміжною, але не остаточною. Ми не повинні повторити помилки 2004 року після Помаранчевої революції.
Сьогодні є відчуття дежавю. Адже у період з 21 лютого цього року до сьогоднішнього дня я не почув про жодне затримання чи арешт – ні Януковича, ні Захарченка, ні Пшонки, ні Клюєва, ні Клименка, ні Шуляка, ні Асавалюка (який керував групою снайперів), ні Добкіна та Кернеса разом з іншими особами, які розпалюють сепаратистські настрої і грубо порушують Конституцію України.
Тому, коли я чую заяви народного депутата Єфрємова, Партії регіонів, в яких сказано про «сором в очах українського народу», то хочу сказати, що у активістів Майдану, батьків загиблих «сорому в очах» не має, а є лише сум та жаль.
Мені прикро дивитись, коли замість того, щоб проводити повну люстрацію, у Верховній Раді дехто з представників опозиції здоровкається та обіймається з представниками Партії регіонів. Замість того, щоб, принаймні, вигнати комуністів з Верховної Ради, ми сьогодні по-телебаченню слухаємо, які вони бідні та нещасні, бо по всій Україні масово зносять пам’ятники Леніну та інші символи тоталітарно-комуністичного режиму. Адже після усього цього Компартія має бути заборонена.
Мені сумно було дивитись і на деякі події на місцевому рівні. Коли 20 лютого у Києві вбивали наших дітей, наших людей, в Івано-Франківську відбувалась сесія обласної ради, на якій формувався облвиконком і ділились посади. Я вважаю, що вона мала бути припинена.
Вчора, коли ми ховали Романа Гурика, світлу дитину, Василь Фелик проводив прес-конференцію. У мене виникає запитання, що він досі робить у своєму кабінеті, адже сам публічно показав свою заяву на звільнення. Так само виникає запитання, що до цих пір робить на своїй посаді начальник міської міліції.
Всі ці факти я вважаю проявом цинізму, в тому числі щодо тих людей, які зараз сидять в цьому залі – представників Самооборони, афганців, студентського спротиву. Адже саме вони, коли міліція виявила бездіяльність, здійснювали патрулювання вулиць міста і забезпечували правопорядок.
Тому, як людина, яка дуже чітко висловлювала свою позицію ще минулого року після побиття студентів на Майдані і до сьогодні, маю право вимагати припинення таких речей та втілення в життя усього того, за що боролися і гинули люди.
Розумію, що дехто цю заяву почне перекручувати і говорити про самопіар. Тому, офіційно заявляю, що я не стою і не збираюся стояти в черзі за будь-якою посадою чи портфелем. Мені посади не потрібні. Я сьогодні маю посаду, яку мені довірили люди, посаду міського голови. Але насамперед, попри посаду, потрібно бути людиною.»
Міський голова
Івано-Франківська Віктор Анушкевичус
