Юрій Дерев'янко: «Громади мають ретельно підготуватися до приходу інвестора та перестрахувати себе від можливих ризиків»
Видобування сланцевого газу – масштабний промисловий проект,
який в Україні реалізовуватимуть вперше. На Західній Україні його
втілюватиме американська компанія «Шеврон». Небезпека криється у тому,
що нетрадиційні вуглеводні видобуватимуть на густо заселені території
— близько 100 населених пунктів на Івано-Франківщині та понад 300 у
Львівській області. На цьому наголосив народний депутат України Юрій
Дерев’янко на відкритій дискусії «Сланцевий газ на Прикарпатті: як
захистити інтереси громади?», що відбулася за за участі екологів,
науковців та посадовців різних рівнів у Івано-Франківську.
«Видобування сланцевого газу – це проект на півстоліття, тому не маємо
права ставитися легковажно. Щоби убезпечити себе та наступні покоління,
потрібно добре вивчити питання та усвідомити усі ризики», — наголосив у
Юрій Дерев’янко.
Народний депутат розповів про можливі ризики, що несе Угода про видобування сланцевого газу, а це:
1. Земельні питання.
Для однієї свердловини інвесторові потрібно 1-3 га землі. Відповідно
до проекту сланцевої угоди уряд зобов»язується сприяти інвесторові в
отриманні необхідної земельної ділянки. Якщо ці землі у приватній
власності чи у власності територіальної громади, необхідно визначитися,
як вирішувати земельну суперечку.
Українське законодавство передбачає, що держава може вилучити землі для
суспільних потреб. При цьому власнику не відшкодовується вартість
земель, втрачена вигоди від її використання тощо.
2. Монополізація надр та корисних копалин. Відповідно
до Угоди, якщо інвесторові буде необхідно отримати дозвіл на
використання надр чи земельних ділянок, де вже працюють вітчизняні чи
іноземні підприємства, які мають ліцензію на видобування традиційного
газу, то це означає, що уряд докладе усіх зусиль, щоби цей дозвіл
інвестори отримали. Тобто у разі потреби інвестора інші підприємства
згорнуть свою діяльність.
У цьому випадку втрачають органи місцевого самоврядування, бо
підприємства, які працюють на їхній території, платять податки на
місцях. За Угодою інвестор звільнений від сплати усіх податків. Крім
того, чинне законодавство передбачає, що окремий дозвіл інвесторові може
надати Держгірпромнагляд, місцева влада на це питання впливу не має.
Народний депутат рекомендує скористатися Кодексом про надра, відповідно
до нього збитки для користувачів надрами підлягають відшкодуванню у
повному обсязі.
3. Екологічні ризики:
- проблеми з водою
(забруднення води (для видобування газу застосовують велику кількість
хімічних речовин, яку нині у світі ще не навчилися утилізувати);
зневоднення регіону (для видобування сланцевого газу потрібна велика
кількість води, за користування якою інвестор не сплачує, тому ощадне
використання водних ресурсів – питання етики та культури виробництва);
загроза втратити джерела мінеральних вод;
- втрата земель, що нині використовуються у сільському господарстві, і не будуть повністю відновлені після видобування сланцю.
- забруднення повітря.
За
словами народного депутата, у проекті «сланцевої» угоди не врахували
довгострокових екологічних наслідків, тобто після завершення терміну дії
документа інвестор не відповідає за екологічну безпеку територій, де
здійснював видобування сланцевого газу. Крім того, не передбачено
достатнього страхування екологічної шкоди. «Страхування чи
перестрахування не повинно призводити до втрати страхового покриття. І
має здійснюватися на умовах, які є розумно необхідними та звичайними для
міжнародного страхового ринку, і в жодному разі не менш сприятливими,
що пропонуються страхувальнику» - навів цитату з проекту Угоди Юрій
Дерев'янко.
«Такі досить абстракті страхові «поняття» не гарантують нам повної
компенсації збитків, що можуть бути нанесені», — зауважив народний
обранець.
Механізм контролю за інвестором, який прописано у проекті
угоди, депутат назвав унікальним. Йдеться про те, що перевіряти
діяльності може лише один орган влади не частіше, ніж раз на 3 роки. І
тривалість перевірки не повинна перевищувати 10 днів. На думку Юрія
Дерев»янка, для місцевих громад єдиний спосіб контролю за діяльністю
інвестора - це звернення до виконавчих органів влади, які мають право
проводити контрольну перевірку.
«Важливо підготуватися до співпраці – треба зафіксувати теперішній стан
води, повітря та грунтів. Зокрема, отримати графік, де найперше
проводитимуть буріння, та перевірити стан території, зафіксувати стан
доріг. А ще отримати чітку інформацію про сейсмологічну активність, бо
землетруси – один з можливих ризиків. Також добре було б мати про
статистику хворіб населення, що проживає по сусідству з діючими
свердловинами», — запропонував Юрій Дерев'янко.
Незважаючи на можливі ризики, сланцевий газ видобувають у 50-ти
країнах світу, користуючись традиційною технологією - горизонтального
буріння та гідророзривом пласту. «Таку технологію видобування сланцю
використовують у цілому світі, де вона успішно працює, - підсумував
Юрій Дерев'янко, — Наше завдання – докласти спільних зусиль владі та
громаді задля безпечної та взаємовигідної співпраці з американським
інвестором».
Один з «плюсів» видобування сланцю —- прибуток для держави та
територіальних громад. За підрахунками народного депутата, від
видобування сланцевого газу на Олеській площі Україна отримає від 102 до
528 мільйонів доларів на рік . Це при обсягах - понад 5 мільярдів
кубометрів сланцю.
Проте, за словами нардепа, обсягу видобутку у 5 мільярдів кубометрів, Україна може досягти не раніше, ніж за 10 років.
Юрій
Дерев'янко переконаний, що після набрання чинності «сланцевого»
законопроекту, автором якого він є, місцеві громади будуть отримувати
частину від надходжень від реалізації продукції, який спрямовуватиметься
безпосередньо у бюджет розвитку. Відповідно до закону 10% від сланцевих
прибутків держави будуть надходити до бюджету розвитку місцевих громад у
такій пропорції: 1,5 % — сільські та селищні ради, 3,5% — районні, 5 %
— обласний бюджет.
Нагадаємо, 5 листопада Верховна Рада прийняла 326 голосами законопроект
Юрія Дерев'янка про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо
коштів від використання (реалізації) державної частини виробленої
продукції відповідно до угод про розподіл продукції). Того ж дня уряд
підписала з компанією «Шеврон Юкрейн Б.В.» Угоду про розподіл
вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська.
«Завдяки прийняттю цього законопроекту вдалося уникнути ризиків щодо
неотримання областями тих коштів, які передбачені Угодою. Досі у
бюджетному законодавстві не було передбачене отримання органами
місцевого самоврядування надходжень від реалізації продукції», —
підкреслив народний депутат.
Якщо робити розрахунки на основі проекту Угоди між українським урядом та
Шевроном та, враховуючи ринкову вартість одного кубометру газу — 300$,
надходження при видобутку у середньому 5 мільярдів кубометрів
становитиме:
для сільських чи селищних бюджетів — 1,5 млн. $,
для районних рад — 3,57 млн. $
для обласних рад Івано-Франківської та Львівської областей — 5,1 млн. $
Посилаючись
на розрахунки Мінфіну, які оцінюють максимальну частку держави в
товарній продукції у 13,55% за 50 років дії угоди, Юрій Дерев'янко
спрогнозував максимальний можливий дохід держави у 160 млн.доларів.
Оксана Тиморська
Леся, 14.11.2013 15:31
